Згороди́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Загородить. Не одна баба город згородила. 2) Соорудить, воздвигнуть. Бо хотять же нас поглотити, піч огненну згородити.
Козубня, -ні́, ж. = козуб. Гиря-мокотиря, собаки дражнила; собаки за нею, вона з козубнею. Ум. козубенька. Да й забрала той овес козубенькою увесь. Із лик плетені козубеньки, з якими ходять по опеньки.
Лю́тість, -тости, ж. Ярость, свирѣпость.
Підколювати, -люю, -єш, сов. в. підколоти, -лю, -леш, гл. — ногу. Укалывать, уколоть, вогнать занозу. Оце бігла та так терниною ногу підколола. Очерет ноги підколює.
Повтишкувати, -кую, -єш, гл. Втолкнуть (многихъ). Не спить Сатанаїл з першими янголами, темнішими, да радиться, щоб Бога і тіх янголів у воду повтишкувати — повпихати.
Порострушуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Раструситься, разсыпаться (во множествѣ).
Процвіт, -ту, м. Цвѣтеніе, расцвѣтаніе, процвѣтаніе. Пророкував їй (українській мові) новий процвіт, нову красу й силу.
Путлище, -ща, с. Три нитки у бумажнаго змѣя, связанныя однимъ концемъ.
Рогачик, -ка, м.
1) Ум. отъ рогач.
2) мн. Родъ вышивки.
Фалда, -ди, ж. 1) Складка. 2) Зарубка на концѣ песта къ сукновальнѣ. Cм. хвалда.
