Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

витока

Витока, -ки, ж. Куча орѣховъ, собранныхъ лѣсной мышью. Вх. Уг. 230.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 193.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТОКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТОКА"
Балберочка, -ки, ж. Ум. отъ балберка.
Ганок, -нка и пр = ґанок и пр.
Єди́нчик, -ка, м. Ум. отъ єдине́ць.
Жнива́рь, -ря́, м. = жнець. Вх. Лем. 414. Ум. жнива́рик.
Зіста́ритися, -рюся, -ришся, гл. Состариться.
Оковзнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Поскользнуться. О. 1861. X. 35.  
Пивище, -ща, с. ув. отъ пиво. К. ЦН. 218.
Пом'ятися, -мну́ся, -мне́шся, гл. 1) Помяться, измяться. 2) ? Він довго не сперечався, потерся, пом'явся та й мусів доставити гроші. Левиц. Пов. 65.
Порошина, -ни, ж. 1) Порошина. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацькая слава. Макс. 2) Пылинка. Я вийму порошину тобі з ока. Єв. Мт. VII. 4. Ум. порошинка.
Туркенин, -на, -не. Принадлежащій турчанкѣ, свойственный ей. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИТОКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.