Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гоя
гоя-дюндя
гра
граб
грабарка
грабарство
грабарський
грабарь
грабарювання
грабарювати
грабати
грабачка
грабевно
грабельки
грабельний
грабильно
грабина
грабитель
грабителька
грабіж
грабіжка
грабіжник
грабки
граблисько
граблі
грабовий
грабовитий
грабок
грабочок
грабування
грабувати
грабунок
грабчак
гравилат
град I
град II
градівник
граділь
градки
градобоїця
градобойний
градовий
градус
градусник
грайворон
грайка
грайливий
грайний
грак 1
грак 2
граматик
граматика
граматка
грамітний
грамота
грамотка
грамузджа
грана
граната
гранатирь
гранатовий
гранаточка
гранистий
гранит
границя
гранка
грання
гранчастий
гранчений хліб
гранчити
грань
гранювати
граняк
гранястий
грап
грапиня
грапський
грапчук
грапщина
грасувати
грата
грати
гратися
граття
грахвин
грач
грашка
гребання
гребати
гребелька
гребельний
гребелюк
гребенатий
гребено
гребенчук
гребенюк
гребенястий
гребець
гребінець
гребінище
гребінка
гребінний
гребінник
гребінниця
гребіночка
гребінчастий
гребінь
гребка
греблиця
греблі
гребло
гребля
гребляний
гребня
гребовицький
гребовиця
гребти
гребтися
гребувати
гребчик
Дзеле́нькати, -каю, -єш, гл. Звенѣть. Угор. Як грюкне грім, то аж вікна дзеленькають. Камен. у.
Домири́ти, -рю́, -риш, гл. Окончить мирить.
Золотник, -ка́, м. 1) = золотарь 1. Ой ходімо ж ми до ковальчика, до ковальчика, до золотника, покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла. АД. І. 1. 2) Раст. a) Potentilla tormenloides. Вх. Пч. І. 12; б) Geranium sanguineum. Шух. І. 21. 3) Золотникъ. Лихо приходить пудами, а сходить золотниками. Ном. № 1968. 4) Матка. Желех. Примовляння, як підбірають животи, коли осунуться: «Золотий золотничку, стань собі на містечку; де поставив тебе отець і мати, тут тобі довіку стояти». Грин. II. 17. Ум. золотничо́к.
Моро́ка, -ки, ж. 1) Хлопоты, затрудненіе, возня. Та й набрались ми мороки коло неї! Левиц. І. Багато мені мороки буде! 2) Темная сила. Побила б їх морока! Ном. № 3741. Морока його знає. Ном. № 7843. 3) Игра въ шесть палочекъ, сложенныхъ такъ, что трудно ихъ разнять. 4) мн. моро́ки беруть (кого́). Приходить въ безпамятство. Мороки вже беруть слабого.
Недорубок, -бка, м. Не до смерти изрубленный, раненый. Хто то? питає Максим недорубків, що один був без уха, другий без пальців. Мир. ХРВ. 160.
Обачитися, -чуся, -чишся, гл. Выздоровѣть. Вх. Лем. 440.
Посороматися, -маюся, -єшся, гл. = посоромитися.
Розривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. розірвати, -ву, -веш, гл. Разрывать разорвать. Черепаха знає, де єсть розрив-трава: як обгородити її гніздо, то вона сим зіллям зараз розриває. Чуб. І. 66. А вовчик сіресенький воли розірвав. Чуб. V. 308. Розірвали моє серце на дві половині. Чуб. V. 308. Шлюбу не розірве: казав бо при вінчанні, що не покину її аж до смерти. Кв.
Роспалатися, -лаюся, -єшся, гл. 1) Начать сильно пылать. Пожар удвоє розгорівся, роспалався до самої хмари. Шевч. 180. 2) О человѣкѣ: зардѣться, сильно покраснѣть, разгорѣться. Г. Барв. 340.
Талапатися, -паюся, -єшся, гл. Плескаться въ грязи, возиться съ грязной работой. От тепер і талапайся коло тих буряків. Брацл. у. Качки талапаються в калабатині. Шейк. Талапається по болоту. Хотин. у.
Нас спонсорують: