Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гоя
гоя-дюндя
гра
граб
грабарка
грабарство
грабарський
грабарь
грабарювання
грабарювати
грабати
грабачка
грабевно
грабельки
грабельний
грабильно
грабина
грабитель
грабителька
грабіж
грабіжка
грабіжник
грабки
граблисько
граблі
грабовий
грабовитий
грабок
грабочок
грабування
грабувати
грабунок
грабчак
гравилат
град I
град II
градівник
граділь
градки
градобоїця
градобойний
градовий
градус
градусник
грайворон
грайка
грайливий
грайний
грак 1
грак 2
граматик
граматика
граматка
грамітний
грамота
грамотка
грамузджа
грана
граната
гранатирь
гранатовий
гранаточка
гранистий
гранит
границя
гранка
грання
гранчастий
гранчений хліб
гранчити
грань
гранювати
граняк
гранястий
грап
грапиня
грапський
грапчук
грапщина
грасувати
грата
грати
гратися
граття
грахвин
грач
грашка
гребання
гребати
гребелька
гребельний
гребелюк
гребенатий
гребено
гребенчук
гребенюк
гребенястий
гребець
гребінець
гребінище
гребінка
гребінний
гребінник
гребінниця
гребіночка
гребінчастий
гребінь
гребка
греблиця
греблі
гребло
гребля
гребляний
гребня
гребовицький
гребовиця
гребти
гребтися
гребувати
гребчик
Баламутити, -чу, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать, то же, что и каламутити. 2) Смущать, нарушать покой. Чуб. V. 106. Нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспольству. К. ЧР. 107.
Безсумлінний, -а, -е. Безсовѣстный. Св. Л. 248. Н. Вол. у.
Бичок, -чка, м. 1) Ум. отъ бик. Бичок-третячок. Волъ трехлѣтокъ. Чуб. ІІІ. 346. 2) Рыба: а) = бабець. Вх. Пч. ІІ. 19. б) Gobius. Браун. 27. 3) Печной боровъ? Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком. Г. Барв. 424. 4) Мѣра водки, равная 1/2 четверти. Радом. у. 5) Мѣра лучины: два кубическихъ аршина. Радом. у. 6) = сичик 2. 7) Родъ танца. Алв. 32.
Брамурний, -а, -е.  — камінь Азотная окись кобальта. Вас. 182.
Єписко́пія, -ції, ж. Епископство.
Капса, -си, ж. = кабза.
Прислухання, -ня, с. Прислушиваніе.
Розування, -ня, с. розувати(-ся), -ваю(-ся), -єш(-ся), гл. = роззування, роззувати, -ся.
Росполошити, -шу́, -шиш, гл. = росполохати. Вх. Лем. 462.
Урадити, -джу, -диш, гл. 1) Посовѣтовать. Роспитувався, що йому робить? Ніхто нічого не врадив. Рудч. Ск. II. 104. 2) Постановить на совѣтѣ, придти къ какому-нибудь рѣшенію. Радили, радили — нічого не врадять: нема війська. Рудч. Ск. II. 10. 3) Помочь. Занедужала дитина, кричить, плаче. Горпина й сама плаче над нею, та нічого не врадить. МВ. І. 99.
Нас спонсорують: