Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ганчірчище
ганчіряний
ганьба
ганьбити
ганьбитися
ганьбливий
ганьбливо
ганьбувати
ганька
ганянина
ганяння
ганяти
ганятися
гапка
гаплик
гапликовий
гапличок
гаптариха
гаптарка
гаптарство
гаптарський
гаптарь
гаптарювати
гаптований
гаптування
гаптувати
гарабакати
гаразд I
гаразд II
гараздненько
гарак
гарап
гарапа
гарапій
гарапник
гарасівка
гарасікуватися
гарач
гарб
гарба
гарбажійка
гарбання
гарбар
гарбариха
гарбарня
гарбарство
гарбарський
гарбарувати
гарбарь
гарбарювання
гарбарювати
гарбати
гарбачій
гарбичка
гарбовий
гарбуз
гарбузеня
гарбузець
гарбузище
гарбузіння
гарбузовий
гарбузя
гарбузяка
гарбузячий
гаргала
гаргара
гард
гардаджій
гардаман
гардеман
гардибурка
гардівничий
гардовина
гардувати
гарель
гарем
гаремний
гаремник
гаремниця
гарець
гарешт
гарикало
гарикання
гарикати
гарикатися
гарикнути
гарікливий
гаріль
гаркавець
гаркавий
гаркавити
гаркавка
гаркаво
гаркати
гаркебуз
гаркота
гаркун
гаркуша
гарликати
гарма-дарма
гарман
гарманити
гарманка
гарманування
гарманувати
гармасарь
гармата
гарматій
гарматка
гарматний
гарматня
гарматочка
гармаш
гармашний
гармидер
гармидерник
гармидерування
гармидерувати
гармиза
гармідер
За́міжжю нар. Замужемъ. Мати вже тоді були, кажуть, заміжжю. Пирят. у. Вона в чужому селі заміжжю. Пирят. у.
Зате́мни́ти Cм. затемняти.
Зіхо́дити, -джу, -диш, сов. в. зійти, -йду, -деш, гл. 1) Сходить, сойти, нисходить, низойти. Зійди з хреста, утіш мене єдину. Чуб. III. 17. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Рудч. Ск. II. 107. Дрібен дощик зійде. Чуб. V. 144. Зійшов голос із небес вв. М. І. 11. 2) Уходить, уйти. Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. МВ. ІІ. 111. Піде на тік, щоб з очей зійти. Св. Л. 158. Як же мені зійти з сього села? Г. Барв. 394. У чужу землю десь зійшли (запорожці). Мнж. 133. 3) Расходоваться, израсходоваться, выйти. Зійшов увесь хліб, уся страва. Черк. у. 4) Попадать, попасть, выйти. А щоб ти на добрий путь не зійшов! Ном. № 3693. 5) О водѣ: спадать, спасть. Вода зійшла, колеса стали. Гліб. 6) Всходить, взойти. Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Мет. 81. Зійди на могилу та не тужи дуже. Мет. 92. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Мет. 59. Зійде твоя пшениченька густо. Мет. 28. 7)на чий розум. Поступать какъ кто. Я на твій розум не зійду. Н. Вол. у. Зійшов на дитячий розум. Н. Вол. у. 8)на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. МВ. І. 71. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що. Н. Вол. у.
Кепкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. К. ЧР. 139. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. Грин. III. 569. 2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ «Ужинку» М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, про теж у світі панують. Гатц. 345.
Мурза́к, -ка́, м. Татаринь. А вже ж мурзак, мурзак Супрунові да назад руки в'яже. Грин. III. 585.
Недоспіл, -лу, м. Недозрѣлость.
Німувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Быть нѣмымъ. 2) Безмолвствовать. Німує все, могила могилою. Г. Барв. 467. Німує розум, серце замірає. К. ЦН. 187 Аж подумати гірко, як ото людина гарна зникла німуючи з-посеред миру Божого. Хата. 64.
Присапувати, -пую, -єш, сов. в. присапа́ти, -па́ю, -єш, гл. Прикрывать, прикрыть мотыгой сѣмена. Хотин. у.
Пукатися, -каюся, -єшся, гл. Трескаться. Аж ся під ним земля пукала. Гол. I. 83.
Рубчик, -ка, м. Ум. отъ руб.
Нас спонсорують: