Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гребти

Гребти́, -бу́, -бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. 1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх, човном. Рудч. Ск. І. 206. І стали веслами гребти. Котл. Ен. ІІ. 8. Гребти́ у ход. Гресть прямо впередъ; з під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстраго хода. Вас. 189. 2) Сгребать (о сѣнѣ). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. 453. 3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Ном. Курка що гребе, то все на себе. Ном. № 9740. Кінь гребе копитом.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 324.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРЕБТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРЕБТИ"
Вибевкатися, -каюся, -єшся, гл. Выбраться изъ грязи, болота.
Зовзиля, зовзуля, -лі, ж. = зозуля. Прилетіла зовзиля кувати. Зовзуля рабая раненько встала. Зенькевичъ.
Латочка, -ки, ж. Ум. отъ ла́та.  
Пококати, -каю, -єш, гл. Постричь, обстричь (овецъ). Мнж. 182.
Пороспорювати, -рюю, -єш, гл. Распороть (во множествѣ).
Старизна, -ни, ж. Старыя вещи.
Убезвічити, -чу, -чиш, гл. = обезвічити. Вх. Зн. 72.
Улогвистий, -а, -е. Желобообразный, со впадинами.
Факт, -ту, м. Фактъ. Показуємо.... на сей сумний факт, усякому у нас звісний. О. 1861. XI. 102. Давно то було, але то факт. Гн. ІІ. 121.
Чумаченько, -ка, м. Ум. отъ чумак.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГРЕБТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.