грапчук

Грапчу́к, -ка́, м. Сынъ графа, молодой графъ. Гн. II. 141.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 322.

Випадкові слова

Омилити, ся. Cм. омиляти, -ся.

повністю...

Перебрех, -ху, м. Перевираніе, извращеніе фактовъ. Коли б єси над тим перебрехом знялась, котрим письменство в нас що-року багатиться. К. Дз. 90.

повністю...

Незвага, -ги, ж. 1) = Зневага. 2) = неувага.

повністю...