Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

га?
габа
габати
габелковий
габелок
габзьований
габлина
габлі
габов
габовий
габук
габцювати
гав! I
гав II
гав III
гавановий
гавань
гавза
гавзатий
гавин
гавити
гавк
гавкання
гавкати
гавкач
гавкнути
гавкотня
гавкун
гавкучий
гавкущий
гавра
гавран
гавря
гаврях
гавх
гав'юрка
гав'язь
гав'яр
гагакання
гагакати
гагакнути
гагара
гагарячий
гад
гада
гадабурдити
гадай-зілля
гадання
гадати
гадатися
гадваб
гадвабний
гаддя
гаджуґа
гаджучка
гадзимка
гадило
гадина
гадинник
гадинонька
гадиночка
гадиня
гади-перегади
гадка
гадкувати
гадовий
гадовище
гадонька
гадочка
гадра
гаду
гадь
гадюк
гадюка
гадюра
гадюцький
гадюча
гадюченя
гадючий
гадючин
гадючина
гадючка
гадючник
гадюччя
гадюшник
гадя
гадячий
гаєвий
гаєчка
газ
газарі
газда
газета
газетник
газник
гаївка
гаїлка
гаїна
гаїння
гаїр
гаїти
гай
гайбуз
гайвір
гайворон
гайвороння
гайвороня
гайворонячий
гай-гай!
гайда I
гайда! II
гайдабура
гайдабурити
гайдай
гайдамака
гайдамакування
гайдамакувати
гайдамаха
гайдамацтво
гайдамацький
Банелюки, -люк, ж. мн. Употр. въ вираженіи: банелюки плести — молоть вздоръ, городить чепуху. Ном. № 13029. Що ти мені банелюки плетеш? Фр. Пр. 21.
Версадло, -ла, с. Астролябія. Мнж. 177. Cм. верцадло.
Доторка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. доторкну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = доторкатися. Перенесу ключі не побрязкаючи, пробужу малого не доторкаючи. Мет. 26.
Кілля, -ля, с. соб. отъ кіл. 1) Колья. Прославився на Вкраїні ще козак і Гонта, що сажав жидів на кілля рядом поверх плота. Ном. № 672. Инший на ярмарок брався, инший у гай по кілля. К. ЧР. 67. 2) Приготовленныя для постройки части ствола дерева — самыя верхнія, длиной но 5 — 6 метровъ. Шух. І. 88.
Мо́зу́лька, -ки, ж. 1) Ум. отъ мо́зуля. 2) Возвышеніе, оставшееся на мѣстѣ срѣзаннаго сучка дерева. На стеблі мозульки, де були сучки. Новомоск. у.
Му́ркати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] му́ркнути, -ну, -неш, гл. 1) Мурлыкать, мурлыкнуть. Кіт сидить та муркає. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Бормотать, разъ забормотать. Муркнув щось таке, що й не розбереш, та й пішов.
Озуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. озутися, -зуюся, -єшся, гл. Обуваться, обуться. Чи чобіт добуває, чи в постоли озувається. Мет. 191.
Позсихати, -ха́ю, -єш, гл. Изсохнуть (во множ.). Були річки, — позсихали. Чуб. V. 539.
Та сз. 1) И, да. Батько та мати. Харьк. За степи та за могили, що на Україні, серце мліло. Шевч. Од моря та й до моря. К. Псал. 164. 2) Но, да. Полетіла 6 я до тебе, та крилець не маю. Котл. Н. П. 340. 3) Да, вотъ. Вилізь на вербу та й подивись. Левиц. І. 208. Та була в мене жінка, та була в мене любка, та післала мене в ліс, щоб я єї дров привіз. Н. п. та де! Да нѣтъ. Він добре співає? — Та де. та-'дже, та-же, та-же ж, та-ж. Сокращ. изъ та адже, та адже ж. Да вѣдь, да вѣдь же. Ой відай ти слабий, хорий, ти мій милий Сосновиченьку? — Та-'дже видиш, що не жарти! Гол. І. 82. Та-же ти знаєш, що я не маю нічого. Та-же я тобі казав, що будуть гості.
Тутейший, -а, -е. = тутешній. Увесь тутейший люд. Стор. Ци ти, дівчино, з тутейшого краю? Шейк.
Нас спонсорують: