Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гружати
груждель
гружляти
груз
груздінь
груздь
грузило
грузити
грузнути
грузота
грузь
грузький
грузько
грузявина
грук
грукучий
грумічати
грумотіти
грун
грундзювати
грунт
грунтівка
грунтовище
гручати
груша
грушевий
грушевина
грушечка
грушина
грушиця
грушівка
грушка
грушковий
грушшя
грущаник
грущанка
грущина
груяти
грюзь
грюк I
грюк II
грюкало
грюкання
грюкати
грюкнути
грюкнява
грюконути
грюкотати
грюкотнеча
грюкотнява
гряд
гряда
грядина
гряділь
грядка
грядовий
грязиво
грязити
грязота
грязь
грязький
грязько
грязюка
грязя
гряк!
грякати
грякнути
гряна
гряний
гряниця
гряничитися
гряничка
гряничний
грянишний
грянути
грянчастий
грянь
грясти
грястиця
гряхотіти
гу!
губа
губань
губаня
губатий
губеня
губерець
губернатор
губернаторський
губерня
губерський
губити
губитися
губище
губка
губокопилка
губонька
губочка
губрій
губці
губ'яка
гугнавець
гугнавий
гугнати
гугнивий
гугниво
гугнити
гугнявий 2
гугнявіти
гугняво
гуготіти
гугуп
гудак
гудж
гуджа
гудзь
гудзь I
гудзя
гудимець
гудина
Замаї́ти Cм. замаювати.
Кирпонька, -ки, ж. Ум. отъ ки́рпа.
Купало, -ла, м. 1) Ночь съ 23 на 24 іюня, обрядъ празднованія, совершаемаго въ эту ночь сельской молодежью. Чуб. III. 193. Сьогодня Купала, а завтра Івана. Чуб. III. 205. Иногда такъ называется мѣсто празднованія: На купалі огонь горить. Чуб. III. 221. 2) Чучело, употребляемое во время этого празднованія. Чуб. III. 194. 3) Дѣвушка, которая во время празднованія, при обрядѣ гаданія, раздаетъ цвѣты. Чуб. III. 195. 4) Употребленное въ среднемъ родѣ и какъ собирательное, обозначаетъ лицъ, участвующихъ въ этомъ празднествѣ. Сходилось купало із дому до дому. Чуб. III. 209. Ум. купа(й)лочкоЧас нам, дівчатка, з купайлочка додому. Чуб. III. 209.
Перекрадати, -да́ю, -єш, сов. в. перекрасти, -раду, -деш, гл. Красть, украсть украденное. Циган украв, а жид перекрав у нього коня. Побачила, що вона заховала, та й перекрала у неї. Чуб. II. 156.
Поодг.. Cм. повідг..
Порозціплювати, -люю, -єш, гл. Разжать, разнять (во множествѣ).  
Притьмом нар. 1) Безотлагательно, какъ можно скорѣе. Притьмом треба грошей. Кв. Щоб притьмом було зроблено. Черк. у. Злякалась миша та притьмом поміж травою, лопушком з переполоху почухрала. Гліб. 2) Очень, сильно, настойчиво. А їсти притьмом хочеться. Котл. МЧ. 458. Ледві ноги волочить, піт із неї так і тече, притьмом просить музику: «Та годі бо, дядьку!» Кв. Тепер ти бачиш сам, що мокрим він рядном напався на тебе і знай верзе притьмом, що... Г.-Арт. (О. 1861. III. 83). 3) Совершенно, окончательно, рѣшительно, какъ разъ, непремѣнно. Хоч притьмом винен, — каже: ні! Притьмом лежить, каже — стоїть. Н. Вол. у. Притьмом прибрав у свої руки. Стор. МПр. 146. Притьмом у сій порі прийшов, ні, каже, опізнився. Н. Вол. у. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, все випада таки Рябка притьмом побить. Г.-Арт. (О. 1861. III. 85). Коли люде косять, заробляють, — йому притьмом у шинок треба йти. Г. Барв. 286. 4) Окончательно, рѣшительно; навѣрное. Нехай скаже притьмом. Н. Вол. у. А тут я притьмом знаю, шо не він тут був. Уман. у.
Розбити, -ся. Cм. розбивати, -ся.
Роспрядовитися, -влю́ся, -вишся, гл. О ниткѣ, веревкѣ: раскрутиться. Роспрядовилася нитка. Мирг. у.
Шуги, шугу́ меж., которымъ прогоняютъ птицъ. Гой шугу з лугу, райськії пташки. Гол. IV. 547. Ой шуги в луги, райськії пташки. Мет. 331.
Нас спонсорують: