Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гружати
груждель
гружляти
груз
груздінь
груздь
грузило
грузити
грузнути
грузота
грузь
грузький
грузько
грузявина
грук
грукучий
грумічати
грумотіти
грун
грундзювати
грунт
грунтівка
грунтовище
гручати
груша
грушевий
грушевина
грушечка
грушина
грушиця
грушівка
грушка
грушковий
грушшя
грущаник
грущанка
грущина
груяти
грюзь
грюк I
грюк II
грюкало
грюкання
грюкати
грюкнути
грюкнява
грюконути
грюкотати
грюкотнеча
грюкотнява
гряд
гряда
грядина
гряділь
грядка
грядовий
грязиво
грязити
грязота
грязь
грязький
грязько
грязюка
грязя
гряк!
грякати
грякнути
гряна
гряний
гряниця
гряничитися
гряничка
гряничний
грянишний
грянути
грянчастий
грянь
грясти
грястиця
гряхотіти
гу!
губа
губань
губаня
губатий
губеня
губерець
губернатор
губернаторський
губерня
губерський
губити
губитися
губище
губка
губокопилка
губонька
губочка
губрій
губці
губ'яка
гугнавець
гугнавий
гугнати
гугнивий
гугниво
гугнити
гугнявий 2
гугнявіти
гугняво
гуготіти
гугуп
гудак
гудж
гуджа
гудзь
гудзь I
гудзя
гудимець
гудина
Брехливо нар. Лживо.
Брехуняка, -ки, м. Ув. отъ брехун.
Зафактува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Представить какъ фактъ, какъ доказанное фактами. Багацько зафактованого (в історії) тоді, з'явилось нам тепер легендованим. К. Досв. (1876). Заздалег. словце.
Поросити II, -шу́, -сиш, гл. Приносить поросятъ (о свиньѣ).
Снувавник, -ка, м. Дощечка или деревянная ложка съ двумя дырами, сквозь которыя проходять нитки основы — употребл. при снованіи основы. Шух. І. 150.
Тижнівка, -ки, ж. Поминовеніе умершаго на седьмой день послѣ смерти. Вх. Лем. 473.
Улан, -на, м. Уланъ. Чуб. V. 94. А в уланах добре жити, довбешкою воші бити. Н. п. Ум. уланик, уланичок, уланчик. Ном. № 811. Грин. ІІІ. 194.
Чмих II, меж., выражающее фырканіе. Ном. № 4714.
Шестина, -ни, ж. Шестая часть. К. Дз. 102. Ум. шести́нка.
Шкарупкий, -а́, -е́ = шкарубкий. Припік палець, — шкарупка шкура на йому стала. Славяносерб. у. Гущою волосся змила, — шкарупке стало. Славяносерб. у.
Нас спонсорують: