Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гоїтися
гой
гой!
гойда!
гойдалка
гойдана
гойданка
гойдання
гойдарь
гойдати
гойдатися
гойдаша
гойдиця
гойдойка
гойк
гойкати
гойна
гойний
гойниця
гойно
гойове листя
гок
гол
голв'яка
голдувати
голендер
голендерський
голець
голеча
голешник
голиборода
голий
голик
голина
голити
голитися
голиця
голиш
голівка
голівонька
голівочка
голівчерева
голій
голінатий
голінка
голінний
гоління
голісінький
голіти
голічерева
голка
голо
голобельний
голобля
голобокий
голобриш
голова
головайчик
голованчик
головань
головатень
головатий
головатиця
головач
головачка
головень I
головень II
головенька
головеня
головешка
головина
головистий
головиха
головиця
головище
головічка
головка
головкате письмо
головко
головний
головник
головництво
головниця
головня
головоїд
головокрут
головонька
головосік
головочка
головствення
головувати
головуватий
головчастий
голов'яний
голод
голодания
голодати
голоддя
голоден
голодити
голодівка
голоднеча
голодний
голодниця
голодно
голодня
голоднянка
голодовий
голодовина
голодраб
голодраба
голодрабець
голодрабий
голодрабка
голодранець
голодранка
голодриґа
голодування
голодувати
голодюк
Заду́ти Cм. задувати.
Картоплище, -ща, с. Мѣсто, съ котораго снять картофель, а также и вообще мѣсто, употребляющееся для посадки картофеля. Кіев. г. Вас. 196.
Кіготь, гтя, м. Коготь. Здається й мала пташка, та кігті гострі. Посл.
Надібра́ти Cм. надбірати.
Перехотітися 2, -хочеться, гл. безл. Перехотѣться.
Підкова, -ви, ж. 1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Рудч. Ск. II. 17. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами. Ном. 2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма (чашовині). Рудч. Чп. 250. Ум. підківка, підківонька, підківочка.
Позакопувати, -пую, -єш, гл. Закопать (многое, многихъ). Біля замку позакопували (броню). Стор. МПр. 110. Я знаю, де запорожські скарби позакопувані. КС. 1883. І. 32.
Позбігати, -гаємо, -єте, гл. Сбѣжать (о многихъ). З двора й собаки наші позбігали. Г. Барв. 54.
Цвілити, -лю, -лиш, гл. 1) Стегать, хлестать. Желех. Вх. Зн. 77. 2) дощ цвілит. Хлещетъ дождь, льетъ дождь. Вх. Зн. 77.
Щасний, -а, -е. = щасливий. Не родись красна, та родися щасна. Ном. № 1674. Нехай Бог дав тобі тепер щасну годину. Г. Барв. 181. Ой рятуй нас, милий Боже, посилай нам щасну долю! К. Псал. 270.
Нас спонсорують: