Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гоїтися
гой!
гой
гойда!
гойдалка
гойдана
гойданка
гойдання
гойдарь
гойдати
гойдатися
гойдаша
гойдиця
гойдойка
гойк
гойкати
гойна
гойний
гойниця
гойно
гойове листя
гок
гол
голв'яка
голдувати
голендер
голендерський
голець
голеча
голешник
голиборода
голий
голик
голина
голити
голитися
голиця
голиш
голівка
голівонька
голівочка
голівчерева
голій
голінатий
голінка
голінний
гоління
голісінький
голіти
голічерева
голка
голо
голобельний
голобля
голобокий
голобриш
голова
головайчик
голованчик
головань
головатень
головатий
головатиця
головач
головачка
головень I
головень II
головенька
головеня
головешка
головина
головистий
головиха
головиця
головище
головічка
головка
головкате письмо
головко
головний
головник
головництво
головниця
головня
головоїд
головокрут
головонька
головосік
головочка
головствення
головувати
головуватий
головчастий
голов'яний
голод
голодания
голодати
голоддя
голоден
голодити
голодівка
голоднеча
голодний
голодниця
голодно
голодня
голоднянка
голодовий
голодовина
голодраб
голодраба
голодрабець
голодрабий
голодрабка
голодранець
голодранка
голодриґа
голодування
голодувати
голодюк
Віднова, -ви, ж. Обновленіе.
Відрубати Cм. відрубувати.
Давлю́чий, -а, -е. Трудно проглатываемый (о пищѣ). Cм. Давучий.
Доло́влювати, -люю, -єш, сов. в. доловити, -влю́, -виш, гл. Долавливать, доловить.
Жолобо́к, -бка́, жолобо́чок, -чка́, м. Ум. отъ жолоб.  
Заві́шуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. заві́ситися, -шуся, -сишся, гл. 1) Вѣшаться, повѣситься. Піду завішуся, нехай усі люде знають, як чумаки умірають. Гол. До осичини прийшов і завішався на осичині. О. 1861. X. 53. 2) Завѣшиваться, завѣситься, увѣшиваться, увѣситься, обвѣшиваться, обвѣситься чѣмъ-либо.
Зв'ягель, (гля?), м. Раст. Vicia silvatica. Лв. 102.
Позбирати, -ра́ю, -єш, гл. = позбірати.  
Рибалчин, -на, -не. Принадлежащій, свойственный рыбаку. Рибалчина хата. Левиц. Пов. 273.
Сюд нар. = сюда. Я сюд-туд, — нема коня. Н. Вол. у. Не сюд, не туд, не сяк, не так. Чуб. V. 1146.
Нас спонсорують: