Будчаний, -а, -е. Принадлежащій будці. Дивлюсь — будчані двері одчинені.
Вереду меж., обозначающее капризничанье. Встрѣчено въ скороговоркѣ: Вереду-вереду та пасла дівчина череду.
Гаптарювати, -рю́ю, -єш, гл. Быть золотошвеемъ. Він уже десять год гаптарює.
Десь нар. 1) Гдѣ-то; куда-то; откуда-то. Десь моя дитина на чужій стороні, та нема од неї вісти. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море десь почвалала. Ой берегом плавала лебедочка з лебедем. Десь ся взяла чорнявая воду брати, взяла тії лебедята заганяти. 2) Вѣроятно, должно быть. Десь ти мене, моя мати, в церкву не носила, що ти мені, моя мати, долі не впросила. Йому десь кислиці сняться. Що то десь розумний! Батьку козацький! десь ти сам боїшся і нас козаків страшишся. Ой, татоньку, мій голубчику, десь я тобі да докучила. 3) Десь-то. Вѣроятно. Ангели десь-то, не люде, засвітили так всюди.
Джеркота́ти, -кочу́, -чеш, джеркоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = Джерґотати. Яка мальована та штучна птиця! вертиться, джеркотить, по дереву скака. Все тямлють, джеркотять, як гуси по німецьки. Жиди джеркочуть тілько та дурять людей хрещених.
Загажда́ти, -даю, -єш, гл. = загоджувати. Вельможная пані слуги загаждала: кожному слугині по золотому дала.
Потерти Cм. потирати.
Рознімати, -ма́ю, -єш, сов. в. розняти, -німу, -меш, гл.
1) Разнимать, разнять, раскрывать, раскрыть. Заліпилися мої карі очі, не можу я розняти. Зуби ножем рознімали, щоб води влити, так сціпила (зомлівши).
2) Разнимать, разнять, развести. Як же вчепились вони — така буча збилася, що ледві розняли їх.
Стукати, -каю, -єш, гл. Стучать. У двері стукав, добувався.
Черет, -ту, м. = очерет. Ой там моя хатонька край води з високого дерева — лободи. А ще к тому (сінечки) приплету з високого дерева черету.