Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гетьманувати
гетьманша
гетьманщина
гець
ги
ги..
гибель
гибель 2
гибіти
гива
гивер
гиверень
гивкати
гивовий
гиги
гиготати
гид
гиджга
гидити 1
гидити 2
гидість
гидкий
гидкість
гидко
гидливий
гидливість
гидливо
гидний
гидно
гидолецький
гидолів
гидомир
гидосвітний
гидосний
гидосність
гидосно
гидота
гидування
гидувати
гидчати
гидь
гидючий
гижа
гижки
гий
гика
гикавець
гикавий
гикавка
гикало
гикання
гикати
гикатися
гикнути
гикнутися
гиково
гил
гила
гилинуватий
гилистий
гилити
гилка
гилля
гилля 2
гиллякуватий
гилун
гиль!
гилька
гильнистий
гильнитися
гильнути
гильня
гильце
гильчастий
гиля!
гиляра
гимн
гиндик
гинкий
гинути
гинчий
гир
гира!
гирати
гирити
гирка
гиркання
гиркати
гиркатися
гиркиня
гирло
гирмота
гирмотати
гиронька
гирсувати
гиртан
гирувати
гирун
гирчати
гирюватий
гиря
гирявий
гиряво
гискра
гиссоп
гисторичний
гисторія
гись
гита
гитала
гиталь
гитара
гитина
гиття
гицати
гицелів
гицель
гицельство
гицельський
гицкати
Перегравати, -раю́, -єш, сов. в. перегра́ти, -ра́ю, -єш, гл. 1) Играть, сыграть сильнѣе, чѣмъ слѣдуетъ. 2) Только сов. в. Окончить играть. Музика переграла. 3) Осиливать, осилить въ игрѣ. Петро переграв Івана. 4) Только сов. в. Перебродить. Пиво переграло.
Побердитися, -диться, гл. безл. Повезти, удаться. Мені не побердилось.
Поглумитися, -млю́ся, -мишся, гл. Насмѣяться. Почув Господь — і сміхом, посміявся, на небі з них, безумних, поглумився. К. Псал. 3.
Пообквітчувати, -чую, -єш, гл. Украсить цвѣтами (многихъ, многое).
Поплохшати, -шаю, -єш, гл. Присмирѣть, сдѣлаться болѣе тихимъ. Семен поплохшав. Волч. у.
Ряснота, -ти, ж. Обиліе, изобиліе (плодовъ, листьевъ). Екатер. у.  
Самісінький, -а, -е. 1) Какъ разъ самый. Над самісіньким краєм гори стояли рядами гулящі люде. Левиц. Пов. 131. Схаменувся на самісінький свят-вечір. Шевч. 279. Годував його і доглядав аж до самісінької смерти. Грин. ІІ. 169. 2) Совершенно одинъ. Самісінькі сухарі гризе, — нічого нема. Зосталась я самісінька. МВ. І. 47.
Свербіти, -блю, -биш, гл. Зудѣть, чесаться. Свербить долоня проти чогось. Ном. № 306. Ви мені і за вухом не свербите — мнѣ до васъ дѣла нѣтъ, я совершенно къ вамъ равнодушенъ. Мир. Пов. I. 159.
Скугніти, -ню́, -ниш, скугота́ти, -чу́, -чеш, гл. О свиньяхъ: визжать. Скугнить як порося. Вх. Зн. 64. Поїли свині полову, поївши полову, скугочуть. Н. п.
Увередитися, -джуся, -дишся, гл. Надорваться, повредить себѣ здоровье. Котл. Ен. І. 20. Не дуже греби, увередишся. Стор. II. 139. Не й кравці увередяться, шиючи на кожного по 100 жупанів. Лебедин. у.
Нас спонсорують: