Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гетьманувати
гетьманша
гетьманщина
гець
ги
ги..
гибель
гибель 2
гибіти
гива
гивер
гиверень
гивкати
гивовий
гиги
гиготати
гид
гиджга
гидити 1
гидити 2
гидість
гидкий
гидкість
гидко
гидливий
гидливість
гидливо
гидний
гидно
гидолецький
гидолів
гидомир
гидосвітний
гидосний
гидосність
гидосно
гидота
гидування
гидувати
гидчати
гидь
гидючий
гижа
гижки
гий
гика
гикавець
гикавий
гикавка
гикало
гикання
гикати
гикатися
гикнути
гикнутися
гиково
гил
гила
гилинуватий
гилистий
гилити
гилка
гилля
гилля 2
гиллякуватий
гилун
гиль!
гилька
гильнистий
гильнитися
гильнути
гильня
гильце
гильчастий
гиля!
гиляра
гимн
гиндик
гинкий
гинути
гинчий
гир
гира!
гирати
гирити
гирка
гиркання
гиркати
гиркатися
гиркиня
гирло
гирмота
гирмотати
гиронька
гирсувати
гиртан
гирувати
гирун
гирчати
гирюватий
гиря
гирявий
гиряво
гискра
гиссоп
гисторичний
гисторія
гись
гита
гитала
гиталь
гитара
гитина
гиття
гицати
гицелів
гицель
гицельство
гицельський
гицкати
Варьоха, -хи, ж. = варенуха. Ми вашої варьохи не пили. Грин. ІІІ. 500.
Говірка, -ки, ж. 1) Выговоръ, діалектъ, манера говорить. У литвинів говірка не така, як у нас. Черниг. Пані наша.... з себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. МВ. ІІ. 31. 2) Разговоръ, говореніе. А я хотів би почути говірки женихової. Г. Барв. 328. У тій тихій говірці їм почулася грізна буря. Мир. ХРВ. 115. 3) Пересуды, сплетня. Пішла вже скрізь по селу про його говірка. Полт. Ум. говіронька. Така тиха, така й мова, така й говіронька. Чуб. V. 123.
Європе́йський, -а, -е. Европейскій. Європейська культура. К. Європейські ідеї. Левиц. І.
Карунка, -ки, ж. 1) Позументъ. Аж зирк — Паллантова лядунка і золота на ній карунка у Турна висить на плечі. Котл. Ен. VI. 89. 2) Карнизъ. Черниг. и Харьк. г.
Кметиця, -ці, ж. Крестьянка, жена крестьянина. Коб мі Бог дав такі косоньки, годна ж бим бути за кмітським сином, за кмітським сином кметицьов бути. Гол. ІV. 77.
Ось нар. Вотъ, здѣсь. Ось послухай, Ганно, мене нерозумної. Левиц. І. Науме! де ти'? — Ось. аж ось. а) Вотъ гдѣ. Де воно поділося? — Аж ось. б) Вдругъ. І тілько що хотів дать драла, аж ось Дідона за чуб хвать. Котл. ось-де, ось-дечки, ось-ось-де. Вотъ гдѣ. Ось-осьде я, коли вам треба. Котл. Ен. І. 17. ось-так. Вотъ такъ, вотъ такимъ образомъ. ось-що. Вотъ что. Той побачите, що ось-що ваші славні Брути. Шевч. ось-ну. А-ну ко! Ось-ну вип'ємо по чарці. От задуту я злу личину, ось-ну лиш тілько завертись. Котл. ось-ось, ось-ось-о. Вотъ тутъ. ось-як. Вотъ какъ.
Оцаритися, -рюся, -ришся, гл. Воцариться, поселиться. Пан наш був оцаривсь собі у нашій хаті. Харьк. г.
Пригукувати, -кую, -єш, гл. Кричать въ добавленіе къ работѣ. Іди поможи стягати сволок на хату, — хоч будеш пригукувати, а то нічого не зробимо. Конст. у.
Присядки, -док, ж. мн. Въ выраж.: у присядки. Въ присядку. А я в скоки та у боки, у присядки та у долоні. Чуб. V. 1143.
Шупити, -плю, -пиш, гл. Смыслить, понимать. Не вміє нічого невістка зробити, а-ні-же не шупить у господарстві. Г. Барв. 319. Шупить Сірко, де кабана смалять. Ком. Пр. № 538. Та я то трохи і в картах шуплю. Г.-Арт. (О. 1861. III. 99).
Нас спонсорують: