Відпоминати, -на́ю, -єш, гл. Помянуть (церковнымъ поминовеніемъ). Кому се зостанеться, той і спасибі скаже, і відпоминає нас. Умер той дід, поховали, відпоминали. Одпоминають попи мою душу.
Ґалама́ґати, -ґаю, -єш, гл. 1) = Ґаджалаґати. 2) Вздоръ говорить. Не буду казать, нічого ґаламаґать язиком: не чув, хоч і був там.
Комірка, -ки, ж.
1) Ум. отъ коме́ра. Відчиняй, пане, комірку, давай гребцям горілку.
2) Cм. бердо и блят.
Кукуц, -ца, м. Малый хлѣбецъ, даваемый дѣтямъ въ день новаго года.
Ненавидець, -дця, м. = ненавидник. Прихилить до нас душі ненавидців наших.
Падчерка, падчірка, -ки, ж. Падчерица. Да не жаль мені теї падчерки.
Повіджинати, наю, -єш, гл. Сжать за долгъ (многимъ). У кого позичали, — всім повіджинали.
Сильне нар. Сильно, весьма, очень. Туди ішла стара мати — сильне плаче і ридає. Той чоловік був сильне багатий. Під ним кониченько, під ним вороненький, сильне дужий. Церква давня сильне. Ум. сильненько, сильнесенько. Тяжко зітхнула, сильненько заплакала. Став сильнесенько кричати.
Стукотіння, -ня, с. Стукъ, стучаніе. Віз покотився, і стукотіння далеко розляглося по степу.
Трухнути 2, -ну́, -не́ш, гл. Тряхнуть. Як трухнуть, а гроші й посипались. Яблука поспіли; він трухнув, — всі осипались.