Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

глотно
глубина
глузд
глуздити
глуздівно
глузи
глузик
глузливий
глузливо
глузовник
глузовниця
глузування
глузувати
глузюватий
глум
глумити
глумитися
глуміччати
глумливий
глумливо
глумота
глумування
глумувати
глумуватися
глуп
глупак
глупий
глупина
глупіти
глуптак
глупуватий
глуха
глуханя
глухачка
глухий
глухман
глухнути
глухо
глухота
глуш
глушан
глушець
глушити
глушиця
глушіти
глушка
глушканя
глушко
глушман
глушманка
глушник
глушня
гля I
гля II
гляба
гляганий
гляданка
глядати
глядило
глядівний
глядіти
глядка
глядь!
глядько
глянути
глянутися
гм!
гматати
гматний
гнап
гнати
гнатися
гнений
гнести
гнет
гнетуха
гнеть
гнетючка
гнида
гнидник
гнидявий
гнилець
гнилеча
гнилий
гнилиця
гниличитися
гниличка
гниличчя
гнилка
гнилля
гнилобокий
гниловід
гнилозубий
гнилоїд
гнилоїдити
гнилоїдник
гнилоокий
гнилуша
гниль
гниляк
гнилятина
гниляччя
гнипель
гнисти
гнити
гнихіть
гнів
гніванка
гнівання
гнівати
гніватися
гнівити
гнівитися
гнівливий
гнівливість
гнівливо
гнівний
гнівник
гнівничка
гнівно
Бакунтовий, -а, -е. Томпаковый. Шух. І. 275, 277.
Бжук, -ка, м. Навозный жукъ, Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. ІІ. 27.
Бирса, -си, ж. 1) Сильный вѣтеръ, ураганъ, буря, порывъ вѣтра. Як набіжить бирса, то й млин повалить. Кіев. 2) Эпилепсія, падучая болѣзнь. Канев. у.
Глибоч, -чі, ж. = глибочиня. Нема глибочі на цій річці. Н. Вол. у.
Королівщина, -ни, ж. Жалованная королемъ земля. За службу королівщин допевнявся. К. Бай. 32.
Пороз'їздитися, -димося, -дите́ся, гл. Разъѣхаться. Пороз'їздились ми нарізно на досвітки. Драг. 417.
Розчолина, -ни, ж. Гора, на которой сверху внизъ идетъ одной полосой лѣсъ, а другой поле или пастбище. Шух. І. 73.
Старунок, -нку, м. Стараніе, попеченіе. Старунок дав, то й видухав кінь, а не дай старунку, то й коня б не було. Н. Вол. у.
Струшувати, -шую, -єш, сов. в. струси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Стряхивать, стряхнуть. Кожух його струшує. МВ. ІІ. 26. 2) Отрясывать, отрясти. Піду хоч яблучок струшу. Рудч. Ск. II. 60. Струсив грушу, назбірав... груш. Чуб. II. 147.
Упевнятися, -няюся, -єшся, сов. в. упевнитися, -нюся, -нишся, гл. 1) Увѣраться, увѣриться, убѣждаться, убѣдиться. З того я впевнився, що ти мене не нищіе, як не даси моїм лихим празникувати. К. Псал. 100. 2) — на кого. Полагаться, положиться, довѣрять кому. Не впевняйся, сизий орле, на лейстрових дуже. К. Досв. 7.
Нас спонсорують: