Виготовляти, -ляю, -єш, сов. в. виготовити, -влю, -виш, гл. = виготовувати, виготувати. Мнж. 177. — ниву. Як ріллю виготовив, Богу помоливсь — і все. Кіевск. у.

Глиняник, -ка, м. Горшокъ для глины. Н. Вол. у. Два щербаті глиняники. Левиц. І. 2. 2) = глинище. Н. Вол. у.

Затра́чувати, -чую, -єш, сов. в. затра́тити, -чу, -тиш, гл. Уничтожать, уничтожить, истреблять, истребить. Затративши личко чуже, ремінцем мусиш оддати. Ном. № 9688.

Мота́ти, -та́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] мотну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Мотать, наматывать, мотнуть. Мотати нитки на клубок. на ус мотати. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Слухає та на ус мотає. Чуб. І. 289. 2) Болтать, болтнуть, качать, качнуть, махать, махнуть. Увійде москаль у хату, мотне патлами. Греб. 405.

Муни́ця, -ці, муни́ція, -ції, ж. Амуниція. Дадуть тобі, синку, солдатську муницю. Н. п. Москаль закусив, подякував Богу... да за муницію та й пішов собі. Драг.

Нагоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. нагорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Нагорать, нагорѣть.

Тор, -ру, м. Слѣдъ, колея. Вх. Уг. 271. Шейк.

Урвисько, -ка, с. Обрывъ. Сквирск. у.

Цурка, -ки, ж. 1) Палочка, большей или меньшей длины, употребляемая для различныхъ надобностей: а) У неграмотныхъ палочка для счетовыхъ нарѣзокъ, напр. когда сдаютъ на сукновальню сукно, то число локтей, аршинъ нарѣзывается поперегъ палочки, палочка раскалывается по длинѣ такъ, что нарѣзки видны на обѣихъ половинахъ, изъ которыхъ одна остается у сукновала, а другая у хозяина сукна. Вас. 174, 155. КС. 1893. V. 277. б) Палочка для стягиванія чего либо связаннаго: палочка вкладывается подъ веревку и круговые повороты цурки стягиваютъ веревку туже. Цуркою прикрутив. Грин. ІІІ. 655. Тотъ же способъ для удавливанія пойманныхъ звѣрей. Най буде і яка лисиця, — з цурки не викрутиться. Ном. № 6275. Встарину способъ смертной казни, удавливаніе цуркою. Русин, лях і циган промишляли непевним ділом і, ждучи на себе цурки... Ном. № 10770. Отсюда выраженіе: Як цуркою крутить, т. е. очень больно (физически или нравственно). Ном. № 8178. В серці мені мов цуркою крутить. Г. Барв. 99. Мені так, наче цуркою в серці повернуло. Г. Барв. 294. в) Палочка, къ которой кожевники привязываютъ выдѣлываемыя кожи. МУЕ. І. 71. Шух. І. 253. г) При изготовленіи изъ цѣльной колоды лодки заво́дять цурки́ — вставляютъ распорки между боками распоронной колоды, по всей длинѣ щели, канала. Вас. 151. д) Маленькая палочка въ крестьянскихъ свитахъ, употребляемая для застегиванія вмѣсто пуговицы; чаще въ этомъ знач. Ум.: цурочка. е) Заостренная съ обоихъ концевъ палочка, употребляемая въ игрѣ также назыв. цурка. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473. 2) Небольшая колодка, привязываемая свиньѣ на шею, чтобы затруднить ей бѣгъ, лазанье въ огородъ. Лебед. у. 3) Родъ игры. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473. Ив. 16. Павлик, вибравши годину, знов утікав до наймитів, бігав по степу, гуляв там в гилки, в цурки. Левиц. Пов. 150. Ум. цурочка. Усе до цурочки згоріло. Гліб.

Щебетнути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ щебетати. Дай водиці напитися, дівчино хороша! — Та чому ні, — щебетнули, — ось вода погожа. Млак. 11.