Доро́га, -ги, ж. 1) Дорога, путь. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Смерть — неминущая дорога. Проста до Христа у світі дорога. бо́жа доро́га (, чума́цька дорога. Млечный путь. бу́ти на бо́жій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти. куди́ вам доро́га? Куда вамъ путь лежить? 2) Дорога, путешествіе. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. 3) Въ гончарной печи арка, образуемая козлом и стѣной печи. 4) У ткачей: а) то-же, что и сказ. б) въ основѣ: мѣсто, сквозь которое продѣвается челнокъ. Ум. дорі(о́)жка, дорі(о́)женька, дорі(о́)жечка, доро́жейка.
Зв'яли́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Увянуть, завянуть. Серце моє зсохло, зв'ялилося за сином, що у москалі віддано.
Позеленити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать зеленымъ. Не жди весни — святої долі! Вона не зійде вже ніколи садочок твій позеленить.
Поторгувати, -гую, -єш, гл. Поторговать; продать или купить на базарѣ. Поїхав він на базарь — от як би і у нас у Корсуні — поторгував він, що йому треба було.
Притуга, -ги, ж. Затруднительное, тяжелое положеніе, горе, бѣда. У притузі треба знать усячину і дороги щоб не питаться. Да не дай, Боже, притуги, — на мою дитину недуги. Такі легкодухи, що в радощах та роскошах нема над їх, а в притузі вони як трава полягають.
Розвішати Cм. розвішувати.
Скокнути, -кну, -неш, гл. = скікнути.
Соромітник, -ка, м. Безстыдникъ. То паскудник, соромітник, він і батька і матір ні за що не має.
Уговкати, -каю, -єш, гл. Усмирить, укротить.
Умикатися, -каюся, -єшся, гл. Вмѣшиваться. Я вже в діло до сестри та брата і не умикалась.
