Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гармій
гармонійний
гармонія
гарнаситися
гарнасся
гарнасуватися
гарнець
гарний
гарник
гарнійшати
гарнісінький
гарнісінько
гарніти
гарно
гарнюк
гарнюсінький
гарнюсінько
гарнючка
гарпулець
гарт
гартівничий
гартований
гартовня
гартування
гартувати
гартуватися
гарувати
гарука
гарукатися
гарфа
гарцівник
гарцівниця
гарцьовий
гарцювання
гарцювати
гарч
гарчання
гарчати
гарчє
гарчик
гарькавий
гарювати
гарюкало
гаряч
гаряч 2
гаряче
гарячий
гарячити
гарячіти
гарячка
гарячкувати
гарячник
гарячосердий
гас
гасання
гасати
гасило
гаситель
гасити
гасіння
гаска
гасло
гасловий
гасник
гасниця
гаснути I
гаснути II
гаспед
гаспедів
гаспедюка
гат
гатала
гаталай
гаталати
гатаман
гателити
гатинець
гатити
гатитися
гатінка
гатка
гать
гафини
гафт
гафтарь
гаць-го-га!
гач
гача
гачечок
гачі
гачник
гачок
гачур
гачура
гачурик
гачурка
гашення
гашка
гашурка
гая!
гаянка
гаяння
гаяти
гаятися
гвавт
гваджениця
гвалт
гвардійонець
гвардія
гварити
гвер
гвинт
гвинтовка
гвіздє
гвіздок
гвоздик
гвоздити
гвоздички
гвор
гданськ
Виплоджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. виплодитися, -джуся, -дишся, гл. Плодиться, выводиться, вывестись; рожаться, родиться. Де хто виплодився, туди й лине. Посл.
Віддавати, -даю, -єш сов, в. віддати, -дам, -даси,, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Чуб. І. 173. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. Рудч. Ск. І. 9. віддати богові душу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. Чуб. І. 156. — хвалу. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. МВ. І. 16. — на добридень. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. Левиц. І. 14. — поклін. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. Чуб. I. 160. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Ном. № 5928. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. Мет. 60. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. Любеч. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало. Конст. у.
Допіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. допра́ти, -перу́, -ре́ш, гл. Достирывать, достирать бѣлье. Поможіть мені сорочок допрати. Славяносерб. у.
Залубува́тіти, -тію, -єш, гл. О хлѣбѣ: затвердѣть. Залубуватів хліб. Камен. у.
Кусок, -ска, м. Кусокъ. Бог дав роток, дасть і кусок. Ном. № 75. Як хліба край, так і в хліві рай; а як хліба ні куска, так і в горниці туска. Ном. № 1397. Ви мене хліба куском тепер дорікаєте. МВ. І. 10. Сала кусок положила на кружечку. К. ЧР. 242. Но о сахарѣ, соли, льдѣ, говорится не кусок, а грудка. Ум. кусочок. Кусочок з воловий носочок та м'якушки з шапку. Ном. № 12219. Кинь ці собаці кусочок хліба, то і вона буде за нами йти. Рудч. Ск. І. 155.
Ло́же, -жа, с. = ложа. Іде Мариня до ложа. О. 1862. IV. 37. Марусенька ходить, ясне біле ложе стеле. Рк. Макс. панського ло́жа. Знатнаго рода. неправого ло́жа. Незаконнорожденный. Желех.
Обличчя, -чя, с. Лицо. Прийняв він (янголь) на себе обличчя цара. Рудч. Ск. II. 160. На обличчя був препоганий.
Обшахрати, -ра́ю, -єш, гл. Обмошенничать.
Поперековувати, -вую, -єш, гл. Перековать (во множ.).
Укий, -а, -е. Ученый, выученный, обученный. Шух. І. 33. Желех.
Нас спонсорують: