Колесо, -са, с. 1) Кругъ. Колесом сонечко вгору йде. Грин. III. 533. 2) Колесо въ экипажѣ, машинѣ, мебели. А вони окаянні коней зупиняють, у колесах спиці рубають. К. ЧР. Дивися, які баюри колісьми повироблювано. Харьк. Скрині такі на колесах, що було перехилишся та й дна рукою не достанеш. МВ. ко́лесо млинове, колесо млинське (Галиц.). Мик. 480. Колесо водяной мельницы. к. водяне. Наружное колесо водяной мельницы. Мик. 480. То-же значитъ и надвірне колесо. Черниг. у. к. палечне (пале́шне). Внутреннее колесо водяной мельницы, приводящее въ движеніе шестерню. Мик. 480. Черниг. у. к. замахове. Часть ткацкаго станка. МУЕ. III. 24. 3) Люди, ставшіе въ кружокъ (на сходкѣ, въ собранія казацкой ради и пр. Увесь поїзд із музиками іде за молодим і стає коло діжи кругом — колесом. МУЕ. 113. Посеред колеса, — а колесо одзначили таке, що з одного краю до другого ледві можно було що почути... — стояв стіл під турецьким килимом. На столі лежала булава Брюховецького з бунчуком і корогвою. К. ЧР. 334. віщове колесо, судне колесо. Собраніе запорожскихъ казаковъ для суда надъ товарищами. Курінне отамання і всяка старшина кінчали первий обід віщового колеса. К. ЧР. 270. Посеред суднього колеса стояв Кирило Тур. К. ЧР. 269. раднє колесо. То-же собраніе для рѣшенія дѣлъ. Кругом раднього колеса крик і гомін. K. ЧР. 335. 4) Рядъ вѣтвей, идущихъ вокругъ ствола дерева приблизительно на одинаковой высотѣ. Шух. І. 224. 5) Игра. Также: колесо дурне. Игра состоитъ въ томъ, что взявшіяся за руки дѣти составляютъ вращающійся кругъ, постоянно выворачивающійся то внутрь, то наружу. Ив. 48. Маркев. 73. Ум. коле́сонько, колісце́, колісна, колісчатко. А з мене, березоньки, колесонька будуть. Чуб. 5. 111.

Космачки, -чо́к, ж. мн. = аґрус. Вх. Уг. 246.

Куна, -ни, ж. 1) Куница. Да поїдем, брате, у чистеє поле, у чистеє поле куну ловити. Чуб. III. 283. 2) мн. Куній мѣхъ. Укривайся, зятю, укривайся кунами і соболями, дорогими суконьками. Макс. Не в дорогих кунах (т. е. по карману). Ном. 3) Пробой у дверей. По сій мові замки пудові у дверей забряжчали, і засови у кунах залізні важкі завищали. К. МБ. XII. 278. Въ Камен. у. въ этомъ значеніи только Ум. кунка. 4) Желѣзная скобка, прибитая въ церковномъ притворѣ на шалнерѣ, — въ нее вкладывалась и запиралась потомъ рука женщины, отбывавшей это позорное наказаніе за проступки противъ нравственности. Перше була купа... в бабинці, до которої припинались покритки, поки вся служба одійде. Се робилось в шість неділь після родин. Чуб. VI. 20. Пріська Чирячка не раз сиділа в куні. Кв. II. 87. Иногда — вообще мѣсто ареста, тюрьма. К. ЧР. 424. 5) У кубанскихъ пастуховъ овецъ: посуда для жира. О. 1862. V. Кух. 37. Ум. кунка, куночка. Вчора звечора та порошенька пала, а опівночі куночка походила. Мет. 123.

Пиловини, -вин, ж. мн. Опилки. Вх. Лем. 448.

Понаглятися, -ля́юся, -єшся, гл. Торопиться, спѣшить. Гол. II. 714.

Скубсти, -бу, -беш, гл. = скубти. Угор.

Служанець, -нця, м. Служитель. Великі пани не боронили своїм служанцям дивитися на їх бенкети і ігрища. Стор. МПр. 75.

Унапуски нар. На выпускѣ. штани́ носити внапуски. Носить панталоны не закладывая, ихъ въ голенища сапогъ.

Унучок, -чка, м. Ум. отъ унук.

Фикати, -каю, -єш, гл. Фыркать, сердиться. Ти, мамонько, не фикай, лем ладоньку напихай. Гол. IV. 387.