Вороза, -зи, ж. Веревка или ремень въ кнутѣ, которыми бьютъ. Ум. ворозка.
Кушпела, -ли, ж.
1) Пыль взбитая. Піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її.
2) Мятель, вьюга. Була тоді кушпела велика, — сніг так зараз слід і замете.
Мизги́рь, -ря́, м. Тарантулъ.
Муля́рський, -а, -е. Каменщицкій.
Обужати, -жа́ю, -єш, сов. в. обуди́ти, -джу́, -диш, гл. Будить, разбудить. Той ще спить. Він обужає його. Челядку обудити.
Паламарь, -ря, м. Пономарь.
Птуц! меж. Крикъ, которымъ гонятъ телятъ.
Укоїтися, укоюся, -їшся, гл.
1) Произойти, случиться. У жінки з чоловіком спірка вкоїлася.
2) (О дѣт.) Умочиться.
Урубати, -баю, -єш, гл.
1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю.
2) Ранить рубя.
3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, — нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати.
Чіпляти, -ля́ю, -єш, гл. Прицѣплять, вѣшать. Намиста чіпляють. Рушники чіпляють.