Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гудити
гудіння 1
гудіння 2
гудіти
гудкати
гудля
гудок
гудьба
гудючий
гуж
гужа!
гужва
гужевня
гужівка
гужов
гуз
гуза
гуздечка
гузеро
гузирець
гузирь
гузиця
гузичний
гузір
гузка
гузниця
гузно
гузнянка
гузок
гузувати
гузя!
гук I
гук II
гукало
гуканина
гукання
гукарня
гукати
гукатися
гукля
гукнути
гуком
гуконути
гукотія
гулавий
гулий I
гулий II
гулити
гулиця
гулі I
гулі II
гулонька
гуль!
гульба
гульбини
гульбище
гульбощі
гульвіса
гульк
гулька
гулькнути
гульма
гульнути
гульня
гультай
гультіпака
гультяїще
гультяй
гультяйка
гультяйство
гультяйський
гультяювати
гулюкати
гулюмаха
гуля
гуля-гуч!
гуляй-городина
гуляка
гулякати
гуляльня
гулянка
гуляння
гуляночка
гуляти
гулятися
гулятоньки
гуляточки
гулящий
гумен
гуменія
гуменний
гуменник
гуменце
гумнище
гумно
гумоннява
гумор
гумористичний
гуна
гунати
гунодза
гунственний
гунство
гунути
гунцвол
гунцвот
гуньба
гунька
гуня
гунявий
гуняти
гуп!
гупалка
гупало
гупати
гупнути
гупотіти
гупотнява
гура
гурака
Бразолійний, -а, -е. Имѣющій цвѣтъ синяго сандала или окрашенный синимъ сандаломъ. Крашанки бразолійні. Сим. 283.
Ґірґо́жник, -ка, м. Разнощикъ товаровъ. Вх. Лем. 407.
Залиша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. залиши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Оставлять, оставить, покидать, покинуть. А тепер я чумачина, дак ти мене й залишила. Лавр. 70. Ніхто не залишить свого кохання. МВ. ІІ. 158. Дівчинонька мила перш мене любила, тепер залишила. Чуб. V. 168.
Оприни, -рин, ж. мн. Крыжовникъ. Вх. Лем. 444.
Парші, -шів, м. мн. = пархи. (Cм. парх 1). Тішиться, як жид паршами. Ном. № 2596.
Прогалявина, -ни, ж. = прогальовина.
Проседіти, -джу, -диш, гл. = просидіти.
Протесати, -шу́, -шеш, гл. 1) Протесать. 2) Потерять? утратить? Згубив Сава, протесав Сава свою віру навіки. Н. п.
Цегельницький, -а, -е. Принадлежащій, свойственный кирпичному мастеру.
Чортяка, -ки, м. Ув. отъ чорт. Орудує ними, як чортяка грішними душами. Ном. № 1083. Так у пеклі росходився, що всіх чортяк порозганяв. Котл. Ен. III. 17.
Нас спонсорують: