Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуральник
гуральня
гурба
гурготіти
гур-гур
гургуц
гурда
гуркало
гуркати
гуркіт
гуркнути
гуркота
гуркотати
гуркотій
гуркотіти
гуркотливець
гуркотливий
гуркотливочка
гуркотнеча
гуркотня
гурма
гурман
гурманка
гурманом
гурмом
гурок
гурочковий
гуррикан
гурт 1
гурт 2
гуртівник
гуртобранець
гуртовий
гурток
гуртом
гуртоправ
гуртоправця
гуртувати
гурчання
гурчати
гусак
гусаковий
гусар
гусарин
гусарка
гусарський
гусарь
гусачок
гусаш
гусевки
гусевниця
гусельниця
гусельня
гусениця
гусень
гусеня
гуси
гусимець
гусинець
гусівки
гусій
гусір
гуска
гусла
гуслі
гуслянка
гусляр
гусляти
гусник
гуснути
гусовки
гусонька
гусочка
густвина
густи
густий
густина
густирька
густити
густість
густіти
густо
густоволосий
густолистий
густрик
гусь I
гусь II
гусю
гуся
гуся-на!
гусяр
гусята
гусятина
гусятник
гусятниця
гусячий
гусячка
гута
гутисько
гутіння
гутір
гутірка
гутіти
гутник
гуторити
гутю!
гухналь
гуцати
гуц-гуці
гуцул
гуцулія
гуцулка
гуцулок
гуцульський
гуцульщина
гуцуляк
гуць
гуцьок
гуцюцю
гуч!
Джиґ! меж., выражающее звукъ, происходящій при взмахѣ розгами или хлыстомъ. Джиґ, Марушка, з перцем юшка. Ном. № 6380.
Зага́куватися, -куюся, -єшся, гл. Заикаться. Вх. Лем. 415.
Золотець, -тця́, м. Червонецъ. То ж не піп купував і не дяк торгував, а чернець-молодець та за свій золотець. Грин. III. 552.
Кавалерочок, -чка, м. Ум. отъ кавалер.
Клюпач, -ча́, м. Рычагъ, на которомъ ходитъ въ ножной ступѣ боекъ. Шух. I. 161.
Обмазувати, -зую, -єш, сов. в. обмазати, -мажу, -жеш, гл. 1) Обмазывать, обмазать. Замісила глину, полізла в піч, обчистила, обмазала. Рудч. Ск. II. 56. 2) Пачкать, выпачкать.
Орендарів, -рева, -ве Принадлежащій арендатору. Орендарева коза. Левиц. Пов. 112.
Пачка, -ки, ж. Пачка, кипа, тюкъ. Біда тому пачкарові, що він пачки перевозить, бо му комар в ухо бренить: покинь пачки, бо затнеш. Чуб. V. 1087.
Плодь, -ді, ж. Животное, тварь, все, что плодится. А в воді ще була риба й хробаки й усяка плодъ. Гн. II. 118.
Рабунок, -нку, м. 1) Грабежъ. Ідуть турки на рабунки. Чуб. V. 1087. 2) Награбленное имущество, добыча. Як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись. К. Хм. 65.
Нас спонсорують: