Відколупати Cм. відколуплювати.
Ґуцьо́к, -цька́, м. То же, что и ґудзик 3: узелокъ на веревкѣ, нити. Сидів сивий дід і розмотував великий клубок і в'їзав ґуцки.
Докона́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Довести до послѣдней крайности, доканать. Я знаю, братці, рознеслась чутка, що вороги Лисенка доконали, закатували голодом в темниці. 2) — свого́. Добиться, достигнуть какой либо цѣли. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Мушу доконати свого. 3) — свого́ сло́ва. Сдержать свое слово. А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш та й ні. Ти, Марусю, неправду сказала, свого слова та й не доконала.
Дробува́тий, -а, -е. Большими крупинками (о соли и т. п.). Дробувата сіль.
Міщани́н, -на, м. Мѣщанинъ. Не пішла б я за селянина, а пішла б я за міщанина.
Наслідство, -ва, с. Наслѣдство. Я приїхав оглядати своє наслідство.
Пукати, -каю, -єш, гл.
1) Стучать.
2) Лопать, трескать, хлопать. Те крутилось і тріщало, а те пукало й гуло.
3) Лопаться, растрескиваться. Коли пукає акация, належиться сіяти кукурузи.
Фарфурка, -ки, ж. Фарфоровая тарелка: вообще тарелка. Ой бо дворка та небога не вміє робити, тілько з кухні до покою фарфурка носити.
Цапіна, -ни, ж. = сапіна.
Чубитися, -блюся, -бишся, гл. Драть другъ друга за волосы, переносно: драться, не мирно жить. Пани чубляться, а в мужиків чуби тріщать. Доки не поберуться, то й любляться, а як поберуться, то й чубляться.
