Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

горсет
горстка
гортанка
гортань
горуватий
горувато
горунка
горупа
горчиця
горшє
горшковий
горшкодрай
горшколат
горшколіп
горща
горщик
горщище
горщівка
горщок
горювальник
горювальниця
горювання
горювати
горю-дуб
горюха
горючий
горюшний
горяк
горяка
горяльня
горяний
горянин
горяниця
горянка
горянський
горяч
горячий
горячка
госа!
госач
госока
госпідь
господа
господаренько
господарик
господарити
господаричок
господарка
господарний
господарно
господарство
господарський
господарь
господарювання
господарювати
господевий
господень
господиня
господній
господонька
господь
госпожа
госпося
гостенько
гостець
гостик
гостина
гостинець
гостинка
гостинність
гостинонька
гостиночка
гостинчик
гостинчичок
гостистий
гостити
гоститися
гостівник
гостівство
гостонько
госточко
гострий
гострило
гострити
гострій
гостро
гостроверхий
гострогляд
гостролистий
гостроносий
гостроспинний
гостряк
гостювальник
гостювання
гостювати
гостюватися
гостювитий
гостя
гостяк
готар
готарити
готець
готицький
готів
готівка
готов
готовик
готовити
готово
готувати
готуватися
готуля
готур
готьта!
готя
гоц
гоцак
гоцки
гочати
гочі
Брезкий и брезький, -а, -е. = брезклий 1. Мнж. 176.
Гітинка, -ки, ж. Молодая ель. Желех.
Кровник, -ка́, м. Раст. 1) Hypericum quadrangulum. Шух. І. 21. 2) = крівавник. Вх. Лем. 428.
Кромкач, -ча, м. Воронъ. Вх. Лем. 428.
Мига́тися, -гаюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] мигну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Мерещиться, виднѣться, мелькать, мелькнуть. Мигається мені та Орлиха, мов у тумані. МВ. І. 122. Він хутенько вбіжить. Яка з нас під той час мигнеться: «Здорова була, дівчино!» МВ. (О. 1862. III. 46).  
Облімок, -мка, м. У гребенщиковъ: нижняя часть рога отъ основанія его. Вас. 163.
Підсвітити, -свічу, -тиш, гл. О мѣсяцѣ: причинить своимъ свѣтомъ болѣзнь — лунатизмъ. Вікно против місяця зачиняй, а то як підсвіте, то будеш сонний ходити. ХС. II. 85.
Погаданка, -ки, ж. Мысль, дума. І вид його ясний мов засмутився якоюсь погаданкою тяжкою. К. МБ. XI. 144.
Швиргати, -га́ю, -єш, гл. Швырять. Швиргає з неба лід шматками. К. Псал. 325.
Шпурляти, -ля́ю, -єш, сов. в. шпурити, -рю, -риш, гл. Бросать, швырять, бросить, швырнуть. Драг. 231. Кацап почав грудками шпурляти. Св. Л. 193. Та й шпурив острий палаш. Федьк. 1. 85.
Нас спонсорують: