Витіпати Cм. витіпувати.
До́ків нар. = докіль. Доків була я в мамочки, куди йшла, — співала.
Дохо́дити, -джу, -диш, сов. в. дійти́ (дойти́), -дійду́, -деш, гл. 1) Доходить, дойти, подходить, подойти. Став (вовк) доходити до лисиччиної хатки. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся (брань). дохо́дити до се́рця. Трогать. І чую, що говорять, і бачу їх, а до серця ніщо мені не доходить; дійти́ до зро́сту. Вырасти. 2) Приходить, прійти, заходить, зайти къ кому. Чом ти ніколи до нас не дійдеш? Доходили молодиці знакомі навідати. 3) — чого́. Достигать, достигнуть чего либо. Святого він дійти заміру хоче. От був мій пан-отець князь, великого чину дойшов. — добра́. Быть счастливымъ, добиться счастья. Дай тобі, Боже, щоб ти добра дійшла. — кінця́. Оканчивать, окончить. То сяк, то так і дійшов кінця. — літ. Вырастать, вырасти. Тільки що діти літ стали доходити, що вже матері і втіха, і поміч. Маєш сина, брате, я — дочку єдину; як дійдуть літ, іспаруй їх у добру годину. — ро́зуму. Созрѣвать, созрѣть умственно. Став розому доходити, — сам побачив, що треба робити. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, — нехай перше розуму дійде. — ру́чки. Кончать покосъ. — сорома́. Осрамляться, осрамиться. Ой там чужая сторона, — щоб нам не дійти сорома. 4) Добиваться, добиться, узнавать, узнать, вникать, вникнуть, изслѣдовать, выслѣдить. Вони доходять по книжках гир від чого взялось. Ромен. у. Знайшли путо у Семена та по тому й дійшли, хто коня вкрав у Йвана. Чи не дійдемо, які там у неї думки. він до всьо́го дохо́де. Онъ во все вникаетъ. 5) Кончаться, кончиться. Через тиждень мені місяць дійде, як тут живу. 6) Кончаться, кончиться, умирать, умереть. Там лежить такий хворий, що скоро мабуте дійде. Уже доходе дитина. Як би були води не дали, то я б дійшов уже. Із лошяти й дійшла кобила.
Кисличчя, -чя, с. соб. Дикія яблони, дикія яблоки.
Мша, мші, ж. Католическая обѣдня.
Перса и перси, перс, с. 1) Грудь, груди. А та кобила і пха персами назад віз. Та дай же ти, пане, сіна по коліна, а вівса по перса. 2) Перси. Нагрудникъ.
Розум, -му, м.
1) Разумъ, умъ. Не штука наука, а штука розум. Людей слухай, а свій розум май. дурний ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. з дурного ро́зуму. По глупости. брати на розум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Бери, Петре, на розум. на ро́зум навести. Навести на умъ, научить, посовѣтовать, растолковать. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. з ро́зуму звести. Обмануть, одурачить, сбить съ толку. Як питається, так на розум наведи, а як не питається, так і з того розуму зведи. навчати ро́зуму, навчати на ро́зум. Наставлять. Я її розуму навчала і добра її гляділа. Почну на добрий розум навчати — як умію, так і навчаю. до ро́зуму приймати. Внимательно слушать. до ро́зуму дійти. Поумнѣть, съ возрастомъ поумнѣть. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, нехай перше розуму дійде. до ро́зуму довести. Воспитать, вскормить. Не той тато, що сплодив, а тощ що до розуму довів. держа́ти розум в голові́. Быть благоразумнымъ. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовонці, держи розум та ум добрий в своїй головонці. добрати ро́зуму. Взять въ толкъ, сообразить, придумать. Мати сина зродила, не добрала розуму та в салдати оддала. в ро́зум прийти. Образумиться. не сповна ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Моя жінка не сповна розуму, то вона і чого на світі нема — наговорить. перевестися на чий ро́зум. Держать чью руку, дѣлать все по чьему указанію. Поки не брав дочки в Солов'їхи, був чоловік, як чоловік, а тепер зовсім перевівся на Палажчин розум. спасти на ро́зум. Прійти на умъ. Нікому така думка не спала на розум. піти, ходити до голови по розум. Думать, подумать, обращаться къ доводамъ ума. Чи він у барвінку купаний, що так дівчат чарує? Коли вже на правду йде, то й мені він чи одну нічку снився. Вже я ходила-ходила до голови по розум, поки схаменулася.
2) Смыслъ. Силкувався Якимко постерегти розум тієї чудної для українця мови. Ум. розумець, розумок, розумочок, розумонько. Був мужиком, тепер паную і трохи розумцю набравсь.
Сплавовий, -а, -е. О женщинѣ: больная сплавом. Іду шукати сплавової жінки.
Укрівавлювати, -люю, -єш, сов. в. укрівавити, -влю, -виш, гл. Окровавливать, окровавить. Чого в тебе, Янку, ручка вкрівавлена?
Червонобокий, -а, -е. Краснобокій. Вийняв здорову дулю червонобоку.... і подає дівчині.