Брикун, -на, м.
1) Рѣзвая лошадь.
2) Шалунъ, рѣзвый мальчикъ.
3) Своенравный человѣкъ. Ум. брикунець, брикунчик.
Виплоджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. виплодитися, -джуся, -дишся, гл. Плодиться, выводиться, вывестись; рожаться, родиться. Де хто виплодився, туди й лине.
Волонтирь, -ря, м. Волонтеръ. Було тут військо волонтирі, то всяких юрбиця людей.
Дри́вотень, -тня, м. = дрівітня.
Запричаща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. запричасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Пріобщать, пріобщить св. даровъ. Просив хворого запричастити. В четвер уже не вставав, а в п'ятницю його запричастили.
Значити II, -чу́, -чиш, гл. 1) Мѣтить, намѣтить, дѣлать на чемъ-либо мѣтки, знаки. Уже я й значив шапку, так все таки крадуть. Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити. 2) Показывать признаки беременности (о животныхъ). Ся корова вже значить. Замѣтно, что эта корова стельная, скоро отелится.
Переправа, -ви, ж. Переправа. Як до Дністра прибували, через три перевози переправу мали. Ой пішли чумаки в дорогу, дійшли вони до перевозу. Один каже: річенька мала, другий каже: худа переправа.
Прочіл, -чола, прочо́лок, -лка, м.
1) Передняя часть (хаты).
2) Вершина горы.
Синятко, -ка, с. Сыночекъ. Пригорнула Олеся синятко до серця.
Тестонько, -ка, м. Ум. отъ тесть.
