Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонитва
гонитель
гонителька
гонительство
гонити
гонитися
гониця
гонишний
гоній
гонінник
гоніння
гонір
гонкий
гонобити
гоном гнати
гонор
гонористий
гонорний
гоноровий
гоноровитий
гонорство
гонорувати
гоноруватися
гонт
гонтарь
гонтовий
гонук
гончак
гончаренко
гончариха
гончарище
гончарівна
гончарний
гончарня
гончаровий
гончарство
гончарський
гончарь
гончарювати
гончий
гонько
гоня
гоняйло
гоп!
гопак
гопати
гопи
гопка
гопкати
гопки
гопцювати
гора
горазд
гораздувати
горальня
горання
горар
горарь
горб
горбака
горбань
горбастий
горбатий
горбатіти
горбик
горбитися
горбоватий
горбовина
горбок
горбочок
горгач
горгонія
горда
горделивий
гордий
гордина
гординець
гординський
гординя
гордити
гордитися
гордівник
гордівниця
гордій
гордість
гордо
гордовать
гордовина
гордовитий
гордовливий
гордорослий
гордощ
гордування
гордувати
гордуватий
гордуватися
гордун
горе
горел
горелі
горен
горенити
горенько
горецвіт
горецтво
гореч
горечко
горзина
гориквіт
гориніж
горихвіст
горицвіт
горище
горі
горівка
горідчик
горіжний
горізнач
горій
горійше
Бучно нар. Роскошно, богато, шумно. Гучно, бучно, а в п'яти зімно. Ном. № 11197. Бучно з проводом ховали попівну. НВолынск. у. Ум. бучненько.
Захвоста́ти 2, -та́ю, -єш, гл. Защелкать, захлопать кнутомъ въ воздухѣ. Липов. у.
Мистю́к, -ка, м. = мистець. Він мистюк зайців стріляти. Лебед. у.
Обчовгати, -гаю, -єш, гл. Обтереть, ободрать треніемъ (обувь). Обчовгав зовсім підошви в чоботях. Васильк. у.
Перегорожувати, -жую, -єш, гл. = перегороджувати. Перегорожували степові дороги своїми заставами. К. ЧР. 12.
Передслово, -ва, с. = передмова. Шевч. (1883), 140.
Промінь, -ню, м. 1) Лучъ. Моливсь за них, як сонце світ на землю рано розсипало, моливсь, як проміні спускало воно під спід землі. Мкр. Г. 68. Вечірній промінь соняшний наче золотом червоним його обсипає. МВ. І. 17. 2) Рукавъ рѣки. Вх. Зн. 56.
Спасибі, спасибіг, спасибу, меж. 1) Спасибо, благодарю. Левиц. Пов. 369. Спасибі вам га ягідки. ЗОЮР. І. 66. Таки, спасибу йому, добрий на старости був. Рудч. Ск. І. 77. 2) мала, малий спасибі. Мало пользы, голку, небольшая польза. Жити — хвалить ласку божу: ярина змилила: гречки теж припалило, смальнуло сушею та вітром, а їх мала спасибі. Васильк. у. Мала спасибі з того, що він на самій горілці седить, самою горілкою шинкує, а хліба не приробляє, — малу спасибі заробить. Васильк. у. Зімою день малий: вже по обіді з того дня малий спасибі. Рк. Левиц.
Спокутувати, -тую, -єш, гл. гріх. Искупить грѣхъ. Гріхи спокутувати. Ном. А ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою. Шевч.
Угурен, -рна, -не́, угурни́й, -а́, -е́ = огурний. Ох масляно угурна, чому ти одна? як би тебе сім неділь, а посту одна. Мнж. 169. Хто не вгурен, той не голоден. Грин. І. 245. Угурного чоловіка скарає Бог. Прав. 1867. 54.
Нас спонсорують: