Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гонитва
гонитель
гонителька
гонительство
гонити
гонитися
гониця
гонишний
гоній
гонінник
гоніння
гонір
гонкий
гонобити
гоном гнати
гонор
гонористий
гонорний
гоноровий
гоноровитий
гонорство
гонорувати
гоноруватися
гонт
гонтарь
гонтовий
гонук
гончак
гончаренко
гончариха
гончарище
гончарівна
гончарний
гончарня
гончаровий
гончарство
гончарський
гончарь
гончарювати
гончий
гонько
гоня
гоняйло
гоп!
гопак
гопати
гопи
гопка
гопкати
гопки
гопцювати
гора
горазд
гораздувати
горальня
горання
горар
горарь
горб
горбака
горбань
горбастий
горбатий
горбатіти
горбик
горбитися
горбоватий
горбовина
горбок
горбочок
горгач
горгонія
горда
горделивий
гордий
гордина
гординець
гординський
гординя
гордити
гордитися
гордівник
гордівниця
гордій
гордість
гордо
гордовать
гордовина
гордовитий
гордовливий
гордорослий
гордощ
гордування
гордувати
гордуватий
гордуватися
гордун
горе
горел
горелі
горен
горенити
горенько
горецвіт
горецтво
гореч
горечко
горзина
гориквіт
гориніж
горихвіст
горицвіт
горище
горі
горівка
горідчик
горіжний
горізнач
горій
горійше
Бусьчиха, -хи, ж. Самка аиста. Був собі бусьок і бусьчиха, увили собі гнізденце. Фр. Пр. 128.
Вівчарівна, -ни, ж. Дочь пастуха овецъ. Аф. 315.
Вітрогонка, -ки, ж. Вѣтренница. Желех.
Дрі́бно нар. Мелко; густо, часто. Понабивано каміння дрібно-дрібно, неначе горохом вислано. Стор. І. 146. Багатий дрібно крає. Ном. № 1451. Бий та й дрібно, щоб знали, чий син. Ном. № 9297 на стр. 289. Як музика дрібно грає, — я слухати люблю. Гол. VI. 447. 2) Подробно. Потім все дрібно росказала, кого до пекла провожала. Котл. Ен. ІІІ. 37. Ум. дрібне́нько, дрібне́сенько. Дрібно, дрібнесенько русу косу заплела. МВ. І. 134. дрібне́нько ходи́ти. Ходить мелкими шажками. Може ту, мамо, сватать, що дрібненько ходить? Мет. 238.
За́тишина, -ни, ж. = затишок 1. Вх. Уг. 239.
Надкуси́ти Cм. надкушувати.
Наяложувати, -жую, -єш, сов. в. наялозити, -ложу, -зиш, гл. Жирно намазывать, намазать, насаливать, насалить.
Оповісточка, -чки, ж. Ум. отъ оповістка.
Сховок, -вку, м. = схов. Лихий сховок і доброго псує. Посл.  
Цяця, -ці, ж. 1) Дѣтск. Цаца, все хорошее; игрушка. О. 1861. VIII. 8. Цяця, цяця! та й в кешеню. Ном. № 1106. Еней, таку уздрівши цяцю, не знав із ляку, де стояв. Котл. Ен. III. 11. 2) Важная особа. Ото яка цяця. Ном. № 5543. Чи ба, яка велика цяця — і слова на криво не можна сказати. Ум. цяцінька, цяцічка.  
Нас спонсорують: