Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гицлик
гицлювання
гицлювати
гицнути
гич
гича
гичалля
гичаль
гичаля
гичечка
гичина
гичка
гишель
гишечки
гишки
гишпанець
гишпанія
гишпанка
гишпанський
гі I
гі II
гі...
гівно
гівноїд
гіготати
гід
гідний
гідність
гідно
гій
гійво
гійє!
гійкати
гілечка
гілка
гіллюка
гілля I
гілля II
гілляка
гіллястий
гілляченька
гіллячка
гіллячко
гілочка
гілька
гільтяй
гільце
гільцем
гільчастий
гінець
гінкий
гінний
гінно
гінтяй
гінчакуватий
гінчий
гіргонія
гіренький
гіренько
гіржати
гірка
гіркий
гіркість
гірклий
гіркнути
гірко
гіркота
гірло
гірловий
гірний
гірник
гірництво
гірниця 1
гірниця 2
гірничий
гірняк
гірнячка
гірок
гірок 2
гіронька
гірочок
гірошник
гірський
гірчак
гірчати
гірчек
гірчити
гірчиця
гірчичний
гірчишник
гірчійший
гірш
гіршати
гірше
гірший
гірштикатися
гір'я
гість
гісь
гітинка
гія
гіяба
глабкий
глабці
глабчастий
глава
главиця
главосік
глагол
глаголати
глаголіти
глаголь
гладенний
гладжениця
гладити
гладиш
гладишечка
гладишка
гладишник
гладищечка
Вередувати, -дую, -єш, гл. 1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. ЗОЮР. І. 77. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку. Ном. № 12228. 2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого. Чуб.
Гудьба́, -би́, ж. Порицаніе, осужденіе. Cм. гудіння.
Збур'Янува́тіти, -тію, -єш, гл. О травѣ: засориться сорными травами. Аф. 447.
Здивува́ти, -ву́ю, -єш, гл. 1) Удивить. Далекий вік здивує його доля. К. Іов. 40. Вона подивилась на його здивованими очима. Левиц. Пов. 246. 2) Удивиться. Не здивуйте на сирітські дарунки. Г. Барв. 330. Не здивуйте, що вороном крячу: хмара сонце заступила, я світа не бачу. Шевч. 263. ди́вом здивува́ти. Очень удивиться изумиться.
Осокір, -ко́ру, м. Осокорь, родъ тополя, Populut alba. ЗЮЗО. І. 132.
Поросплітатися, -таємося, -єтеся, гл. Расплестись (во множествѣ). Джереґелі і дрібушки ще не пороспліталися. Стор. МПр. 9.
Постеля, -лі, ж. 1) = постіль. І я кровавыми сльозами не раз постелю омочу. Шевч. 379. 2) Божа постеля. Смертный одръ. Скоро його мати старая на божої постелі вздріла, на своє лице християнськеє хрест собі положила. Чуб. V. 850. Ум. посте́лечка. Мет. 81.
Пропащий, -а, -е. Погибшій, пропащій. Вона за тобою буде пропаща. Гляди, щоб ти її нігде не дів, бо тільки ти її де небудь дінеш, то тоді усі ми пропащі. Рудч. Ск. І. 62. пропащі світи. Пропало все. З тієї ляхівка вийшла, та така, що з голими руками не приступай; а сей москалем став. Пропащі світи! Св. Л. 247.
Утоптати Cм. утоптувати.
Шпоня, -ні, ж. 1) Шипъ въ деревянномъ столбѣ. Слов. Д. Эварн. 2) Коготь хищной птицы. Слов. Д. Эварн.
Нас спонсорують: