Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гицлик
гицлювання
гицлювати
гицнути
гич
гича
гичалля
гичаль
гичаля
гичечка
гичина
гичка
гишель
гишечки
гишки
гишпанець
гишпанія
гишпанка
гишпанський
гі I
гі II
гі...
гівно
гівноїд
гіготати
гід
гідний
гідність
гідно
гій
гійво
гійє!
гійкати
гілечка
гілка
гіллюка
гілля I
гілля II
гілляка
гіллястий
гілляченька
гіллячка
гіллячко
гілочка
гілька
гільтяй
гільце
гільцем
гільчастий
гінець
гінкий
гінний
гінно
гінтяй
гінчакуватий
гінчий
гіргонія
гіренький
гіренько
гіржати
гірка
гіркий
гіркість
гірклий
гіркнути
гірко
гіркота
гірло
гірловий
гірний
гірник
гірництво
гірниця 1
гірниця 2
гірничий
гірняк
гірнячка
гірок
гірок 2
гіронька
гірочок
гірошник
гірський
гірчак
гірчати
гірчек
гірчити
гірчиця
гірчичний
гірчишник
гірчійший
гірш
гіршати
гірше
гірший
гірштикатися
гір'я
гість
гісь
гітинка
гія
гіяба
глабкий
глабці
глабчастий
глава
главиця
главосік
глагол
глаголати
глаголіти
глаголь
гладенний
гладжениця
гладити
гладиш
гладишечка
гладишка
гладишник
гладищечка
Бобовник, -ка, м. Раст. Menyanthes trifoliata L. ЗЮЗО. І. 128.
Му́за, -зи, ж. Муза. Возлюбленнику муз і грацій. Шевч. 599.
Нявчати, -чу, -чи́ш, гл. Мяукать. І в голос, мов кішки, нявчать. Котл. Ен. VI. 21.
Осиротілий, -а, -е. Осиротѣлый. Левиц. І. 404.
Паненя, -ня́ти, с. Барское дитя. Як пани добрі, то й людям добре, — та що з того, що пани добрі? Які ще паненята будуть! МВ. І. 37. А узяв я паненя, та й не рівня моя. Грин. III. 685. Иногда употребляется въ томъ же значеніи что и підпанки. Не так пани, як паненятка. Ном. № 1238. Ум. паненя́тко.
Поет, -та, м. Поэтъ. Чого стоїть Шевченко яко поет народиш. К. Оп. 115.
Присувати, -ва́ю, -єш, сов. в. присунути, -ну, -неш, гл. Придвигать, придвинуть. Не присувай соломи до вогню. Ном. № 5887.
Слівце, -ця, с. Словцо. Хазяїн вряди-годи промовляв слівце. Левиц. І. 232.
Тіснити, -ню́, -ни́ш, гл. Тѣснить. Тіснить мене, мов ворога лихого. К. Іов. 41.
Шалівка, -ки, ж. Шалёвка. Черк. у.
Нас спонсорують: