Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гицлик
гицлювання
гицлювати
гицнути
гич
гича
гичалля
гичаль
гичаля
гичечка
гичина
гичка
гишель
гишечки
гишки
гишпанець
гишпанія
гишпанка
гишпанський
гі I
гі II
гі...
гівно
гівноїд
гіготати
гід
гідний
гідність
гідно
гій
гійво
гійє!
гійкати
гілечка
гілка
гіллюка
гілля I
гілля II
гілляка
гіллястий
гілляченька
гіллячка
гіллячко
гілочка
гілька
гільтяй
гільце
гільцем
гільчастий
гінець
гінкий
гінний
гінно
гінтяй
гінчакуватий
гінчий
гіргонія
гіренький
гіренько
гіржати
гірка
гіркий
гіркість
гірклий
гіркнути
гірко
гіркота
гірло
гірловий
гірний
гірник
гірництво
гірниця 1
гірниця 2
гірничий
гірняк
гірнячка
гірок
гірок 2
гіронька
гірочок
гірошник
гірський
гірчак
гірчати
гірчек
гірчити
гірчиця
гірчичний
гірчишник
гірчійший
гірш
гіршати
гірше
гірший
гірштикатися
гір'я
гість
гісь
гітинка
гія
гіяба
глабкий
глабці
глабчастий
глава
главиця
главосік
глагол
глаголати
глаголіти
глаголь
гладенний
гладжениця
гладити
гладиш
гладишечка
гладишка
гладишник
гладищечка
Дво́єчко чис. ум. отъ двойко́. Промов, серце, словечко, як ми любилися двоєчко. Мог. 53. Ой ми любилися, нас двоєчко в парці, тепер розійшлися як сонечко в хмарці. Мет. 63.
Дога́їти, -гаю, -єш, гл. = Догаяти. Сами себе до ночі догаїте. Грин. ІІІ. 432.
Дорі́дний, -а, -е. 1) Урожайный. Хвалить Бога, тепер дорідний год на всячину. Васильк. у. 2) Рослый, крупный. Дорідне жито. Канев. у. 3) Прирожденный, врожденный. Дорідна відьма, а єсть відьми роблені, — мати дочці так поробе, то вона й відьмою стане. Александрійск. у. Слов. Д. Эварн.
Кидатися, -даюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] кинутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Бросаться. Кинувсь до Шрама і поцілував його. К. ЧР. Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть. Ном. № 1766. Кинулася до Ганнусі і в коси впилася. Шевч. 22. 2) Обращаться. Вже й на прощу ходили, і до знахарів кидались — не пособляє. О. 1862. VIII. 1. 3) Впадать. Там, де Случ з Горином кидається у Припець, — звідти ми пригнали. Черниг. 4) Биться (о сердцѣ, пульсѣ). А серце моє кидається, кидається. Г. Барв. 397. Мил. 166. 5) не кидатися чого́. Придерживаться, не оставлять. До Св. Духа не кидайся кожуха. Ном. № 458. Цілий вік він брехав, дак того хліба не кинеться, поки і вмре. першого купця не кидайся. Не упускай перваго покупщика. Чуб. І. 298. Чи стала ціна, чи не стала, а ти первого торгу не кидайся. Кв. І. 130.
Осьмака, -ки, ж. 1) = восьмака. 2) Восьмая часть. Ум. осьмачка.
Повинюхувати, -хую, -єш, гл. Вынюхать. Все те (козаки) повикурували й повинюхували. ЗОЮР. І. 290.
Подолуплювати, -люю, -єш, гл. Долупить (во множествѣ).
Подратися, -деруся, -ре́шся, гл. 1) = подертися. Пошарпався, увесь подрався, на тім'ї начесав аж струп. Котл. Ен. І. 9. 2) Полѣзть, покарабкаться; потянуться. Пан Підпольський подрався на дуба. Стор. МПр. 107. Одно дерево стовбом подралось догори. Стор. МПр. 65.
Рано нар. 1) Рано. Прийшов пізно, аж завізно; прийшов рано, так не дано. Ном. № 1802. Ой дівчино, збуди мене рано, так рано, щоб ще не світало. Чуб. V. 63. 2) Утромъ. Приложи ти, моя мила, до голови рути; клади рано і ввечері, щоб здоровій бути. Н. п. Викопайте криниченьку в вишневім саду, чи не прийде дівчинонька рано по воду. Н. п. рано-пораненьку, рано-раненько, рано-вранці. Рано утромъ. Ой в неділю рано-пораненьку брала дівчина льон. Чуб. V. 290. Встала вона рано-раненько, умилася біло-біленько. Чуб. V. 704. Ой у неділеньку ввесь день пила, в понеділок спала, а в вівторок снопів сорок пшениченьки нажала.... а в неділю рано-вранці однесла шинкарці. Чуб. V. 1098. з рана. Съ утра. Будь весела з рана до вечора. Чуб. V. 1080. Ум. раненько, ранесенько. Мет. 8. Шевч. 542.
Увиляти Cм. увилювати.
Нас спонсорують: