Вербувати, -бу́ю, -єш, гл. Вербовать. Ой цісарю, цісаричку, чому нас вербуєш? Ой як же нас вербували, злоті юри дарували; а як же нас звербували, то в кайдани закували.
Віявки, -вок, ж. мн. = витушка.
Гидити 2, -джу, -диш, гл. Пачкать, марать; переносно: безчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна.
Глумливий, -а, -е. Насмѣшливый. Міські все люде нещирії, глумливії.
Жени́шенько, -ка, м. Ум. отъ жених.
Зрадливість, -вости, ж. Вѣроломность, предательство.
Льво́вий, -а, -е. Львиный. А на йому шуба львова.
Позалоскочувати, -чую, -єш, гл. Защекотать (многихъ).
Поросклеюватися, юємося, -єтеся, гл. Расклеиться (во множествѣ). На дощі стільці постояли та й поросклеювались.
Славетний, -а, -е. 1) Знаменитый, славный. 2) Достойный, достойный уваженія. Всякому стало розумно, який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю з її семєю поетичньою. Какъ эпитетъ міщанина въ прежнее время: уважаемый.
