грамота
Гра́мота, -ти, ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 321.
Том 1, ст. 321.