Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

грамота

Гра́мота, -ти, ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 321.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРАМОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРАМОТА"
Арда́н, -ну, м. = Орда́нь 2. МУЕ. III. 39.
Вибрати, -ся. Cм. вибірати, -ся.
Відраджування, -ня, с. Отсовѣтываніе.
До́вбишка, -ки, ж. Жена литаврщика.
Дога́їтися, -гаюся, -єшся, гл. = Догаятися.
Зе́мни́й, -а́, -е́ Земной. Шух. І. 43. З мудростей земних до небесної слави. Чуб. III. 20. зе́мна смола́. Асфальтъ. Шух. І. 12.
Оскорб, -бу, м. Обида, несправедливость. Вх. Зн. 45.
Переморозити, -жу, -виш, гл. Переморозить.
Писнути, -ну, -неш, гл. Писнуть. Ні писне, ні висне. Ном. Писнула дитина. Левиц. Пов. 60.
Ретельне нар. Аккуратно, точно. Знаю ретельне, що.... Федьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГРАМОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.