Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

грамота

Гра́мота, -ти, ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 321.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРАМОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРАМОТА"
Глибшати, -шаю, -єш, гл. Становиться глубже. Печеря ніби глибшала, темніла, чорніла. Левиц. І. 450.
Назнаро́шки, назнаро́шне, нар. Нарочно, съ умысломъ.
Підполковник, -ка, м. Подполковникъ. Рудч. Ск. II. 81.
Повінчати, -ча́ю, -єш, гл. Повѣнчать. І світ мені зав'язали, із нелюбом повінчали. Чуб. V. 539.
Позамішувати, -шую, -єш, гл. Замѣшать (во множествѣ).
Рубчастий, -а, -е. Граненый. Частувала кума з рубчастої чарки. Полт.
Синеня, -няти, с. Маленькій сынокъ. Мнж. 45.
Солімка, -ки, ж. Ум. отъ солома.
Хвацьки нар. Молодецки.
Штемпаль, -ля, м. Одинъ изъ столбовъ, которые замѣняютъ фундаменть въ деревянной постройкѣ; на штемпалі кладутъ підвалини. Уман. у., Гайсин. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГРАМОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.