гребля

Гре́бля, -лі, ж. Плотина. Тиха вода греблі рве. Ном. № 3030. Ум. Гре́белька. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 324.

Випадкові слова

Гейса меж. Крикъ на воловъ: налѣво. Вх. Лем. 403.

повністю...

Зава́льковий, -а, -е. = завалистий.

повністю...

Рацький, -а, -е. = рачачий. Черк. у.

повністю...