Белей, -лея, м.
1) Личинка майскаго жука. Cм. бедрак.
2) Пентюхъ; болванъ.
Ґирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Править возомъ, лошадьми. 2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли. 3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. 5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Cм. Керувати.
Забурку́кати, -каю, -єш, гл. = забуркотати. Озвись, голубко, забуркукай стиха.
Немощний, -а, -е. Немощный, безсильный. Нападав її якийсь гнів немошний. Думки... підрізують немощну силу. І немощну мою душу за світ посилаю. Руки у нас немощні уже... не працюють, як колись.
Обосоніж нар. = босоніж. Цілу зіму проходять обосоніж і онучон не знають.
Поздувати, -ва́ю, -єш, гл. Сдуть (во множествѣ). Будем дути так, щоб всі гори і ліса поздувать, щоб скрізь рівно було.
Послабувати, -бу́ю, -єш, гл. Поболѣть.
Слідком нар. Слѣдомъ, вслѣдъ. За ним слідком іде.
Спіліти, -лію, -єш, гл. Созрѣвать, дѣлаться спѣлымъ. Як почина ожина спіліть, то червона, а як приспіє, — чорна.
Хаптура, -ри, ж. = хавтур. Піп дзвонить за для своєї користи, може чує де хаптури поїсти. Ум. халтурка. Не здужає (кобила) у пилипівку попівських хаптурок по селу возить.