Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Відтручувати, -чую, -єш, гл. = відтручати. О. 1862. І. 80.
До IІ сз. = То. Ой як прийду додомоньку, до всі мене лають. Мет. 85. Як прийде пора, до я вийду сама. Лавр. 33. До-б = То-б. Як би я не манила, до-б я боса ходила. Лавр. Коли б мені, да Господи, повечоріло, до-б на моєму серденьку поздоровіло. Чуб.
Дрозд, -да́, м. пт. Дроздъ, Turdus vulgaris.
Запи́туватися, -туюся, -єшся, сов. в. запита́тися, -та́юся, -єшся, гл. = запитувати. Запитайся, брате, яка моя доля. Чуб. V. 764.
Подоварюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Довариться (во множествѣ).
Понавертати, -та́ю, -єш, гл. То же, что и навернути, но во множествѣ. Звозив хліб, поставив на току: оттакі скирти понавертав. Мир. ХРВ. 59.
Пороспарювати, -рюю, -єш, гл. Распарить (во множествѣ).
Ухідчини, -чин, ж. Пирушка на новосельи, новоселье.
Хурдига, -ги и хурди́ґа, -ґи, ж. Тюрьма. О, погано в бісовій хурдизі сидіти. Канев. у. Гамалія по Скутарі по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Шевч. 59. Защо це нас, братця, позапірали в цю тісну хурдигу? Мир. ХРВ. 134.
Шулий, -а, -е. О волѣ: съ рогами внизъ. Рудч. Чп. 255.
Нас спонсорують: