Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

горійший
горілий
горілиць
горілиця
горілка
горілчаний
горільня
горільчаний
горінець
горіння
горість
горіський
горіти
горітися
горіх
горіховий
горіше
горішенько
горішечок
горішина
горішній
горішняк
горішнянин
горішок
горіще
горлай
горланка
горлань
горлати
горлатий
горлаха
горлач
горленя
горли
горлиця 1
горлиця 2
горличко
горло
горловий
горлоріз
горляк
горлянка
горн
горнець
горнешник
горниця
горно
горностай
горностайовий
горносталь
горночок
горнути
горнутися
горня
горнятко
горобей
горобейник
горобель
горобеня
горобець
горобина
горобинець
горобиний
горобинячий
горобієнько
горобка
горобчик
горобчиха
горобчичок
гороб'я
гороб'ячий
горовий
горовитий
город
город 2
городарь
городець
городин
городина 1
городина 2
городисько
городити
городитися
городище
городільник
городний
городник
городовий
городовик
городовина
городок
городонько
городочок
городський
городчик
городянин
городянка
городянський
горожа
гороїжитися
горопаха
горопашний
горорізьба
горох
горохвина
горохвиння
горохв'яний
горохв'яник
горохв'янка
горохлянка
гороховий
гороховина
горохуватий
горох'яний
горошина
горошіння
горошковатий
горошковий
горошок
горою
Баришівник, -ка, м. Посредникъ при покупкѣ, факторъ, маклеръ. Шух. І. 85. Фр. Пр. 23.
Відмуровувати, -вую, -єш, сов. в. відмурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Разбирать, разобрать каменную или кирпичную стѣну, которая закрывала входъ. Льох замурований, треба його відмурувати. 2) Отгораживать, отгородить каменной или кирпичной стѣной. Відмурував город від сусіда.
Добро́тність, -ности, ж. Хорошее качество, прочность, плотность, надежность. Черном. и Прилуц. у.
Змилосердитися, -джуся, -дишся, гл. Умилосердиться. Котл. Ен. V. 36. Поки прут знайшов та й одсердився, та на свою миленькую змилосердився. Чуб. V. 581. Крий, Боже, щоб над ним хто з вас змилосердився. Греб. 380. Ісус же, змилосердившись, простяг руку. Єв. Мр. І. 41.
Обагрянок, -нку, м. = обаринок. Ум. обагряночок. Пішов милий на ярмарок, та й на ярморочок, — принесе мі сорок яблок та й обагряночок. Гол. II. 431.
Поковтач, -ча, м. пт. дятелъ. Вх. Пч. II. 13.
Прісь! меж. Крикъ на кошку: брысь!
Прохолоджати, -джаю, -єш и прохолоджувати, -джую, -єш, сов. в. прохолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Охлаждать, охладить, прохлаждать, прохладить. Куди віє, туди й провіває, козака молодого прохоложає. АД. І. 169. Я тебе прохоложу трохи. Рудч. Ск. II. 166. Нехай Лазарь прохолодить язик мій. Єв. Л. XVI. 24.
Утелепати, -паю, -єш, гл. Понять, сообразить.
Хрупотіти, -почу, -тиш, гл. = хрупостіти. Чую, щось хрупотить по снігу, — підмерзло за ніч. Камен. у. Хрупотіло щось на улиці по снігу, — то він і йшов. Черк. у.
Нас спонсорують: