Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

горійший
горілий
горілиць
горілиця
горілка
горілчаний
горільня
горільчаний
горінець
горіння
горість
горіський
горіти
горітися
горіх
горіховий
горіше
горішенько
горішечок
горішина
горішній
горішняк
горішнянин
горішок
горіще
горлай
горланка
горлань
горлати
горлатий
горлаха
горлач
горленя
горли
горлиця 1
горлиця 2
горличко
горло
горловий
горлоріз
горляк
горлянка
горн
горнець
горнешник
горниця
горно
горностай
горностайовий
горносталь
горночок
горнути
горнутися
горня
горнятко
горобей
горобейник
горобель
горобеня
горобець
горобина
горобинець
горобиний
горобинячий
горобієнько
горобка
горобчик
горобчиха
горобчичок
гороб'я
гороб'ячий
горовий
горовитий
город
город 2
городарь
городець
городин
городина 1
городина 2
городисько
городити
городитися
городище
городільник
городний
городник
городовий
городовик
городовина
городок
городонько
городочок
городський
городчик
городянин
городянка
городянський
горожа
гороїжитися
горопаха
горопашний
горорізьба
горох
горохвина
горохвиння
горохв'яний
горохв'яник
горохв'янка
горохлянка
гороховий
гороховина
горохуватий
горох'яний
горошина
горошіння
горошковатий
горошковий
горошок
горою
Вимити, -ся. Cм. вимивати, -ся.
Виполіскувати, -кую, -єш, сов. в. виполоскати, -щу, -щеш, гл. 1) Выполаскивать, выполоскать. Виполоскали, обмили, та й принесли у шинок. Стор. II. 69. 2) Вымывать, вымыть, уносить, унести водой. На саме дно (чорт) спуститься, вхватить землі в пащеку і с тею землею наверх. А море глибоке, поки.... вирине він з моря, то вода вже геть виполоскала землю з рота. Драг. 15.
Ґо́нот, -ту, м. = Ґонт. Вх. Лем. 407.
Лебердаші мн. Мѣдные крестики. Вх. Зн. 31.
Ло́дарь, -ря, м. и пр. = ледарь и пр.
Нали́сник, -ка, м. 1) Блинчикъ. Божі онучі розводяться на молоці — нестемнісінько, як налисники московські. Ном. № 457. 2) да́ти нали́сника. Въ переносномъ смыслѣ: ударить (по лысинѣ, головѣ?). Не йди, бідо, по мисках! а б'ють біду по висках! Пішла біда до мисника, і там дано налисника; пішла біда до груби, — і там дано у груди и т. д. КС. 1884. І. 28.
Напра́сниця, -ці, ж. Обидчица, задира. Масниця-напрасниця. Ном. № 527.
Неродючий, -а, -е. Безплодный, не родящій. Тепер поля неродючії. Грин. III. 434.
Родиво, -ва, с. 1) Роды. Померла з родива. Мнж. 191. Не дай Боже, яке в мене за першою дитиною сутужне родиво було. У мене було важке родиво. Сквир. у. 2) Хлѣбъ и полкварты водки, которые отецъ новорожденнаго, вмѣстѣ съ извѣстіемъ о рожденіи несетъ тестю. Мил. 21. 3) Родословная. От се ж воно й родиво починається Господа нашого Ісуса Христа. Лубен. у.
Шкодливо нар. = шкідливо.
Нас спонсорують: