Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голокірка
голоколінець
голоколосий
гололедиця
голомовзик
голомозий
голомозина
голомозько
голоморожжя
голомороззя
голомша
голомшивий
голоправда
голопузий
голопузя
голопуп
голопупий
голопуцьок
голоп'ятий
голоруч
голос
голосина
голосити
голосіння
голосний
голосник
голосниця
голоснійшати
голоснішати
голосно
голосок
голосонько
голосочок
голостьоб
голосування
голосувати
голосуха
голота
голотеча
голотіч
голотовода
голотонька
голоцванок
голоцюцьок
голочванько
голочка
голошіння
голощік
голуб
голубаня
голубеня
голубець
голубий
голубина
голубинець
голубиний
голубинячий
голубити
голубитися
голубиця
голубів
голубінка
голубісінький
голубіти
голубка
голубкатися
голублення
голубник
голубо
голубок
голубонька
голубонько
голубоцвітовий
голубочка
голубочок
голубці
голубця
голубчик
голубчичок
голуб'я
голуб'ятник
голуб'яточко
голуб'ячий
голуза
голь
голька
гольонка
гольопа
гольтіпа
гольтіпака
гольтяй
гольтяпа
гольцем
голюк
голюра
голя I
голя II
голяк
голяка
голяр
гомбички
гомелуватий
гомзатися
гомила
гомівка
гомілка
гомін
гомінка
гомінкий
гомок
гомоніти
гомонливий
гомонуха
гомонючий
гомшити
гондоли
гонення
гонець
гони
гонивітер
Дарови́зна, -ни, ж. Подаренныя вещи. Оце свита — даровизна. Черкас. у.
Ду́рень, -рня, м. 1) Дуракъ. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 1114. Хто скаже: «дурню», на того буде огонь пекельний. Єв. Мт. V. 22. уманьський ду́рень. Человѣкъ ссбѣ на умѣ. Уманьський дурень: з чужого воза бере та на свій кладе. Посл. з ду́рнем зчепи́тись, — ду́рнем зроби́тись. Съ дуракомъ свяжись, — самъ дуракомъ будешь. Ном. № 6170. 2) Дурачки, родъ игры въ карты; разновидности: про́стий ду́рень, неві́рний, підкидни́й. КС. 1887. VI. 465.
За́морозь, -зі, ж. Снѣгъ, намерзшій на оконномъ стеклѣ. Дивиться в поле, через царину, прохухавши заморозь на склі. Г. Барв. 167.
Кімната, -ти, ж. Въ малорусскихъ хатѣ, домѣ — небольшая комнатка, отгороженная въ большой общей комнатѣ; служить обыкновенно спальней. Вас. 195. У вдовиці дві світлиці, а третя кімната. Мет. 53. Поставлю хату і кімнату. Шевч. Піду я до кімнати постіль білу слати. Чуб. V. Мати собі стрівожилась, устала з-за стола і одвела її в кімнату. К. ЧР. 129. Ум. кімнатка, кімнаточка. Він любив свою світличку з кімнаткою. Г. Барв. 143. Сам Сухобрус жив в сусідній кімнатці. Левиц. Пов.
Кобзура, -ри, ж. Ум. отъ кобза. Глянь, Орфію, глянь із неба, дай кобзури мні своєй. Котл. Ен.
Назбіра́ти, -ра́ю, -єш, гл. Насобирать. Пішло, дровець назбірало да протопило хату. Рудч. Ск. І. 39.
Облуд, -да, м. Названіе злого духа. Чуб. І. 191.
Обудити, -ся. Cм. обужати, -ся.
Установити Cм. установляти.
Частувати, -ту́ю, -єш, гл. Потчивать, угощать. Грин. III. 528. Як будуть частувать, так і ночувать. Ном. № 11292. А ну лишень, жінко, частуй любих гостей. МВ. ІІ. 171.
Нас спонсорують: