Випадати, -даю, -єш, сов. в. випасти, -ду, -деш, гл. 1) Выпадать, выпасть. Аж. очі випадають, так голова болить. Як рак з кошеля випав, так багачеві таляр з калити. Вітер і сніг випадає, чумак в полі пропадає. Випав сак і тому бідному. 2) Случаться, случиться, приходиться. Випало мені якось бути у його в хаті. Така мені доля гірка випала. О. Гервасієві саме тоді випала дорога. Яке коли нещастя випаде. Випада́є. а) Случается, приходится. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, — все випада таки Рябка притьмом побить. не випадає. Не слѣдуетъ, не приходится, неприлично. Мені не випадає так казать. б) Значить, слѣдовательно, выходить. Випада, ви усі три були дурні, а вона розумна. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний.
За́лопом нар. Быстро, стремительно.
Лі́гво, -ва, с. 1) Логовище, логово. Знай свиня своє лігво. 2) Постель. Побрався я до свого лігва.
Навпри́сідки, навпри́сядки, нар. Въ присядку. Навприсідки і колесом крутився. Пани ну гарцювать, да хто, каже, навприсядки, хто на столах.
Полицейник, -ка, м. = полиціян.
Пообтрощувати, -щую, -єш, гл. Обломать вокругъ (во множествѣ).
Рудиголова, -ви, об. Рыжеволосый человѣкъ. Дивлюся батога, гульк!... а його вже й нема.... Вільги ніхто, як рудиголова шельмовська вкрала.
Цибнути, -бну, -неш, гл. Одн. в. отъ цибати. Як цибне через рів.
Чорногрудка, -ки, ж. Ruticilla tithys.
Шляховий, -а, -е. Дорожный.