Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

галочка
галу-балу
галуза
галуззя
галузитися
галузка
галузонька
галузь
галун
галунина
галунити
галунка
галуновий
галунчик
галух
галуха
галушечка
галушище
галушка
галушник
галущанка
галь
гальва
гальма
гальміз
гальмо
гальмування
гальмувати
гальовина
гальонка
галювання
галювати
галябарда
галява
галявна
галяпа
галяр
галяра
гам!
гам
гамазей
гамазин
гамазій
гамала
гамалик
гамаликуватий
гаман I
гаман II
гаманець
гаманище
гамановий I
гамановий II
гаманчик
гаманяка
гамарня
гамарство
гамарський
гамати
гамба
гамбарня
гамела
гамера
гамерицький
гамза
гамів
гамір
гамірка
гамірний
гамкання
гамкати
гамкнути
гаморити
гамрити
гамсел
гамселити
гамування
гамувати
гамуватися
гамуз
гамула
гамулець
гана
ганде
гандевери
гандель
ганджа
ганджар
гандзя
гандри бити
ганеба
ганебне
ганебний
ганебність
ганебно
ганетьба
ганжа
ганиба
ганиж
ганити
ганібний
ганок
ганус
ганусівка
ганусковий
ганути
ганца
ганчариха
ганчарище
ганчарний
ганчарня
ганчаровий
ганчарство
ганчарський
ганчарь
ганчарювати
ганчірина
ганчірка
ганчірник
ганчірочка
ганчірря
Володити, -джу, -диш, гл. Увлажать, смачивать. Шух. І. 253.
Гасило, -ла, с. Щипцы для гашенія свѣчей въ церкви. Аф. 357.
Зага́йний, -а, -е. Медлительный, кропотливый, нескорый. Загайна робота. Черк. у.
Запре́т, -ту, м. 1) Удержъ. Віють вітри в степу, запрету не мають. Н. п. 2) Запоръ. Зробився у неї запрет у трунку, то й на двір не ходила. Новомоск. ( Залюбовск.).
Зво́дити, -джу, -диш, сов. в. зве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Сводить, свести. Зводь помалу дитину з рундука. З поклоном низесеньким панну з коня зводить. К. Досв. 129. Катерина з болящої і очей не зводить. Шевч. 120.з ро́зуму, з ума́. Сводить съ ума. Чоловік не дасться, — лише раз з розуму звести. Ном. № 3076. Дайся мені, дівча, на підмову, — виведу тя з гаю на дорогу. — Жебим мала день і ніч блудити, то ся не дам з розуму зводити. Гол. І. 107. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Мет. 14. Аж він мене молодую із умочка зводить. Лавр. 14.з сві́ту. Погубить. Поки будуть у його оці хорти, поти Івана ми не зведемо з світу. Рудч. Ск. І. 136.з хазя́йства. Сдѣлать бѣднымъ, разстроить чье-либо хозяйство. Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. «Видушу йому курей!» Г. Барв. 195. 2) Взводить, взвести. Звів його на високу гору. 3) Поднимать, поднять. До вас не встане, голови не зведе. АД. І. 217. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стор. МПр. 55. Без трепету зведеш на його очі. К. Іов. 50. Як шабелькою звів, — Львів ся поклонив. АД. І. 15. Звів корогву. АД. І. 17. Лисий віл усіх людей звів. Ном. стр. 291, № 43. 4) Сводить, свести вмѣстѣ, соединить. Дякую тобі, що звів мене з Марком. Стор. МПр. 56. А зведи їх очі на очі. Слава ж тобі Шафарику во віки і віки, що звів єси в одно море слав'янськіг ріки. Шевч. 238. зве́сти бро́ви. Нахмуриться. Сим. 99. 5) Обманывать, обмануть, обольщать, обольстить, искушать, искусить. Та вже третій вечір, як дівчина зводить, казала: вийду, а тепер не виходить. Мет. 54. Чорт не спить, але людей зводить. Ном. № 194. Так ви мене звели в моїй надії. К. Іов. 14. звести дівку. Обольстить и бросить дѣвушку. 6) Портить, испортить. Бо треба дать у полі раду, щоб діла не звести. Гліб. 8. звести ві нащо. Погубить. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас звести ні на що? Котл. Ен. II. 6. зво́дити пі́сню. Сбиваться въ мелодіи. Уманск. у. 7) Истреблять, истребить. Не можна сарани зводить... гріх за се. О. 1862. II. 54. Тільки готове зводить. Г. Барв. 322. 8)дух. Переводить, перевести духъ, дышать. Припадає к сирій землі, теплий зводе дух. Макс. 175. А ви дайте мені дух звести. МВ. І. 87. 9)очи́ма. а) Взглядывать, взглянуть, бросить взглядъ, посмотрѣть. Ой не видно того села, тілько видно хрести, туди мені любо-мило оченьками звести. Чуб. V. 200. б) Смыкать, сомкнуть глаза. Як зведу очима, а воно як шпигне, то аж крикну. Камен. у. 10)на о́чі. Обращать, обратить чье вниманіе на что. Звожу на очі їй чимало таких, що любили та й покинули. МВ. ІІ. 130.
Моркв'яни́й, -а́, -е́ Морковный. Їхав ляшок моркв'яний, коник буряковий. Чуб. V. 1161.
Набо́куватий, -а, -е. 1) Наклоненный въ одну сторону. Набокувата дорога. 2) Имѣющій выпуклость съ одной стороны (о деревѣ), стянутый съ одной стороны (о шарѣ). Набокувате яблуко. Харьк.
Поперечуватися, -чуюся, -єшся, гл. Перекрещиваться. Полотно є уткане з двох рядів ниток, які потренуються, а то з подовжних, що творять основу і поперечних: тканя. Шух. І. 154.
Спаль, -лі, ж. Мѣсто, гдѣ выжженъ лѣсъ. Вх. Зн. 65.
Тушка, -ки, ж. Ум. отъ туша.
Нас спонсорують: