Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гайдамачити
гайдамаччина
гайдамашок
гайдамащина
гайдарик
гайдарка
гайдарь
гайдати
гайдачок
гайдей
гайдук
гайдуцький
гайдучище
гайдучок
гайка
гайкати
гаймін
гайнарь
гайний
гайник
гайнів
гайно
гайно 2
гайнування
гайнувати
гайнути
гайняний
гайовий
гайовий 2
гайовик
гайок
гайочок
гайсання
гайсати
гайстер
гайстра
гайструк
гайта
гайта!
гайтан
гайтара
гайти
гайтина
гайтів
гайтове
гайтта!
гайтування
гайтувати
гайтусь
гак
гакало
гакання
гакарь
гакати
гаківниця
гакнути
гакс
гакуватий
гал
гала
галабурда
галабурдник
галабута
галаган
галагівка
галаджійка
галаджовий
галадун
галадущик
галай
галайда
галайкати
галайко
галайкотати
галайкотіти
галайкуватий
галайстра
галакати
галамбець
галамбувати
галанка
галанський
галанці
галанчатий
галапуп
галас
галасайко
галасати
галасливий
галасливість
галасний
галаснути
галасове зіллє
галасування
галасувати
галасуватий
галатин
галахура
галаюватий
галдамаш
га-ле!
галеня
галера
галерний
галець
галити
галитися
галицький
галиця
галич
галичанин
галичанка
галичина
галівник
галка
галман
галманка
гало
галон
галонька
Бурсачина, -ни, м. = бурсак.
Випростувати, -тую, -єш, сов. в. випростати, -таю, -єш, гл. Выпрямлять, выпрямить; вытягивать, вытянуть. Випростав ти спину од тяжкої ноші. К. Псал. 189. ніжки випростати. Умереть, издохнуть. До вечора й ніжки (півень) випростав. Сим. 216.
Віддалі нар. = віддалік. Я став собі оддалі і дивлюся, що то він робитиме. Волч. у.
Відправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відправити, -влю, -виш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Тяжко, тяжко мені тебе з дому одправляти. Макс. (1849). 7. Одправила-сь чесних хлопцей, та чекай донині: тепер підеш за такого, котрий пасе свині. Гол. IV. 510. 2) Разсчитывать, удалять (служащихъ). 3) Отправлять, отправить, отбывать, отбыть. Ой він пішов до ляшеньків служби відправляти. Макс. 4) Совершать, совершить богослужебный обрядъ. Одправив отець Яків утреню. Г. Барв. 190. Заховав дід бабу і похорон одправив. Рудч. Ск. II. 54. Похорон одправляти. АД. І. 117.
Гарап, -па, м. = арап.
Долі́в нар. 1) Ha землю, внизъ. Нераз мі ся долів оком сльози покотили. Гол. IV. 453. 2) Внизъ по теченію. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай, долів Дунаєм під Царгород. АД. І. 1.
Жовні́рський, -а, -е. Солдатскій. Нікому доглянути жовнірської смерти. Чуб. V. 1006.
Маніве́ць, -вця́, м. Путь не по проложенной дорогѣ, а минуя ее. Хоч би спустився я і в смертную долину, з тобою, Боже мій, і там я не загину: і звідти манівець твій жезл мені покаже, і палиця твоя дорогу правди вкаже. К. Псалт. 54. Мов божевільний дрегнув із поля додому. Не гледів і дороги, манівцем так і стрибає. Г. Барв. 198. Що ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем. Чуб. V. 286. Бери, сестро, срібло-злото та йди манівцями, щоб ми тебе не догнали, щоб ми тебе не вбили. Чуб. V. 912.
Поділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. поділити, -лю́, -лиш, гл. 1) Дѣлить, раздѣлить между нѣсколькими или на нѣсколько частей. Мнж. 103. Батько їх (синів) поділив хазяйством та й умер. Драг. 339. Благослови, Боже... коровай поділити. Мет. 202. Діли мерщій, а то ми тебе поділимо. Кв. 2) Въ ариѳм.: раздѣлить. Кон. Ар. 97.
Подякувати, -кую, -єш, гл. Поблагодарить. АД. І. 14. От вовк виліз, поїв, подякував і побіг. Рудч. Ск. І. 177. Подякую йому за хліб, за сіль. МВ. І. 139.
Нас спонсорують: