Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гранит

Грани́т, -ту, м. Гранитъ. Коріннями вчепилось у каміння і глибоко вросло аж до граниту. К. Іов. 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 322.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРАНИТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРАНИТ"
Відколупувати Cм. відколупнути.
Відси нар. = відсіль.
Зави́ти IICм. Завивати II.
Крутобережжя, -жя, с. Обрывистый высокій берегъ. В тім місті берег крутий — крутобережжя. Новомоск. у.
Лебединка, -ки, ж. Сорт груші. Желех. Груша-лебединка. О. 1862. II. 48.
Попуск, -ку, м. Послабленіе, попущеніе — попускати. Дозволять, потворствовать. По що ж ти їм сей попуск попускаєш? К. ХП. 79.
Потуркати, -каю, -єш, гл. 1) Поворковать. 2) Поговорить нѣкоторое время одно и то-же, не переставая.
Приший-хвіст, -хвоста, об. Прихвостень.
Ф'юкати, -каю, -єш, гл. 1) Свистѣть. Шейк. Также о птицахъ, напр. иволгѣ. Вх. Уг. 278. 2) Развѣваться. Желех.
Хло Сокращ. изъ хлопче. Cм. хлопець. А котрим ти конем ідеш, хло? — А котрим же їхав би? рижим. Федьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГРАНИТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.