грання
Грання́, -ня́, с. 1) Игра на инструментѣ. Почули вони весільне грання. Були танці під грання своїх музик. 2) Дѣтскія игры.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 322.
Том 1, ст. 322.