Бібула, -ли, ж. Оберточная бумага. Cм. бебуля.

Віленко, -ка, с. Ум. отъ вільце.

Гу́бка, -ки, ж. 1) Ум. отъ губа. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Ном. № 1426. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 2) Древесный грибъ, трутнякъ. Полт. Polyporus. ЗЮЗО. І. 132. Під пеньком губка. Ном. № 5396. Пережженный трутнякъ даютъ собакамъ, заболѣвшимъ водобоязнью. Ном. № 13672. Отсюда пословица объ упорномъ, не обращающемъ ни на что вниманій человѣкѣ. Хоч йому губки дай, а він усе своє. Ном. № 2654. Разсердившись, говорятъ надоѣдливому просителю. Гу́бки, т. е. дам тобі́ гу́бки. Ном. № 13672. 3) Труть. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. ІІ. 202. Нема ні кресала, ні губки. Грин. І. 219. 4) Въ основѣ для полотна, находящейся еще на сновальницѣ: то количество нитокъ, которое протянуто между двумя вертикальными сторонами въ одномъ мѣстѣ — отъ колышка до колышка. Употребляется какъ мѣра полотна: Одинадцять губок полотна було. Н. Вол. у. Цілу губку я уткала. Черниг. у. 5) «Полотнище шерстяной ткани, составляющее одну половину запаски, которая сшивается изъ двухъ губок». Вас. 171. 6) — водяна́. Раст. Spongia fluviatilis. L. ЗЮЗО. I. 137.

Дя меж. Дѣтск. Благодарить, поклониться головой. О. 1862. IX. 119.

Люзо́ванець, -нця, м. У гребенщиковъ: названіе верхушки рога. Вас. 163.

Мимохі́дний, -а, -е. = мимохідень. К. Псал. 187.

Порон, -на́, м. Паромъ. Драг. 244. Гн. І. 153. Коби човен, порон та весельце, пробував бим в тебе вечер, серце. Гол. II. 399.

Правцем нар. — поставити. Выпрямить, не давать согнуться. Правцем руки поставило. Н. Вол. у. Ногу й руку правцем як поставило, дак так чотирі дні лежала і не поворухнулась. Г. Барв. 508. Як здавило в грудях, то так правцем і поставило, як довбешку.

Тарадайчина, -ни, ж. Плохая тарадайка.

Татараковий, -а, -е. Относящійся къ татараку. Шейк.