Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі.
Власноручний, -а, -е. Собственноручный. Багато гетьманських власноручних листів.
Гнетуха, -хи, ж. Лихорадка. Чи ти гнетуха, чи ти трясуха?
За́морозок, -зку, м. Первый осенній морозъ.
Надво́рі нар. Внѣ дома, подъ открытымъ небомъ, на дворѣ. Хиба тільки світу, що у вікні? Єсть іще й на дворі. Мати твоя та брати твої стоять на дворі.
Обчепляти, -ля́ю, -єш, гл. Обвѣшать. Обчепляв старця торбами.
Оледащіти, -щію, -єш, гл. Облѣниться, нравственно опуститься.
Особний, -а, -е. = особий.
Покаменувати, -ную, -єш, гл. Побить камнями. Народ покаменує нас.
Селезник, -ка, се́лезничок, -чка, м. Ум. отъ селезень.
