Бубник, -ка, м. Ум. отъ бубон.
Дзюрча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Журчать. Дзюрчить біжить криниченька, наповня ставок.
Ді́йшлий, -а, -е. Зрѣлый, созрѣвшій. Ще ти дитя молоде, розумом не дійшле.
Повістити, -щу, -стиш, гл.
1) Разсказать. Де котрий пожартує, инший стам та свій смуток — жаль повістить.
2) Извѣстить. Пішли люде у слободу повісти́ти.
Почвара, -ри, ж. Привидѣніе.
Столувати, -лую, -єш, гл. — стіл — з ким. Ѣсть съ кѣмъ за однимъ столомъ. Ти зо мною, негарною, ти стіл столуєш, а з чужою, хорошою, ти ніч ночуєш.
Стопити, -ся. Cм. стопляти, -ся.
Увіходити, -ходжу, -диш и ухо́дити, уходжу, -диш, сов. в. увійти, увійду, -деш, гл.
1) Входить, войти. Хто не ввіходить дверима, той злодій. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Якось туманію, наче жива у землю вхожу. Увійдеш у землю і будеш на тім світі. увійти в дійство. Начать дѣйствовать? Открыть дѣйствія? В нас школа годов шість як у дійство увійшла. увіхо́дити, увійти у неславу. Безславить, обезславить себя. Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько — не раненько із юлиці ходиш.
2) Проходить, пройти. Було 60 верст увійду.
3) Избѣгать, избѣжать. Граду-тучи увійшов, а злих рук не увійшов.
4) ухо́дити за ко́го. Слыть за кого. Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить.
Устеляти, -ляю, -єш, сов. в. устеляти, -лю, -леш, гл. Устилать, устлать, покрывать, покрыть. Ой ідуть дощі все тучнії, а землю прикропляють і травою устеляють. Устілки устеляти у чоботи.
Учепити, -плю, -пиш, гл.
1) Прицѣпить. Вчепили дівчину до сосни плечима. Обох учепив коням у хвости і пустив у світи.
2) Зацѣпить, задѣть. Мино, Мино! не вчепи галушок.
