Дихави́чний, -а, -е. 1) Удушливый, страдающій одышкой. Дихавичний чоловік. 2) Больной запаломъ (о лошади). Дихавична конячка.
Довбти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. = Довбатися.
Екза́мен, -ну, м. Экзаменъ.
Заїда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заї́сти, -ї́м, -їси́, гл. 1) Заѣдать, заѣсть. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. 2) Заѣдать, заѣсть, загрызть (кого). 3) Губить, погубить, не дать жить. Чи я в тебе, моя мати, увесь хліб поїш, що ти мене, моя мати, та навік заїла. Старий став я: літа мої вороги заїли. Світ мені зав'язав, заїв мій вік рожевий. 4) Захватывать, захватить (чужое добро). Одні в одних достатки заїдають. Он мого полтинника заїла... А мого карбованця...
Кухарство, -ва, с. Поваренное искусство, стряпня.
Перепрягати, -га́ю, -єш, сов. в. перепрягти, -жу, -же́ш, гл. Перепрягать, перепрячь.
Рострачувати, -чую, -єш, сов. в. ростра́тити, -чу, -тиш, гл. Растрачивать, растратить. Батьківщина ми з, нею не ростратили.
Сверб, -бу, м. Зудъ.
Стрільний, -а, -е. Огнестрѣльный. Стрільни рана.
Штурбак, -ка, м. = штурмак.
