Бубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Дітвора бубонить, регочеться.
Гладший, -а, -е. Сравн. ст. отъ гладкий.
Гробови́к, -ка́, м. Як гробовики, ховаються по горищах, по погрібах..., переховують чуже, награблене добро.
Луг, -гу, м.
1) Лѣсъ на низменности, низменность, поросшая лѣсомъ. Через темні високі луги ясним соколом перелини. Ой не шуми, луже, зелений байраче. У зеленім темнім лузі червона калина.
2) Щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати.
3) = луговина. Ум. луженько, лужечок, лужо́к. Дай же мені. Боже, з того луженька вийти, на береженьку стати. Ой у лісі, у лужечку терен процвітає.
Млі́лий, -а, -е. Хилый, слабый. Хазяйство, дивлячись на мене, що собі я такий млілий та сухий, не дуже в роботу приймають.
Прохання, -ня, с. Просьба. На моє прохання.... одгукнулись.
Розідратися, -деруся, -решся, гл. = роздертися. Одному не розідратися.
Сердючка, -ки, ж. Сердитая, раздражительная.
Чапленя, -няти, с. Птенецъ цапли. Ум. чапленя́тко.
Чутно нар. Слышно. Не чутно ні однісінького півня. Чутно йому, що пані плаче за стіною. Вже скільки годів пройшло, а його все не чутно, того Якима. Чутно з покоїв, як там сміються.
