Вигукати, -каю, -єш, гл. Выкриками добиться чего, вызвать кого. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку.
Зведе́нник, -ка, м. Сводчикъ, посредникъ при сдѣлкѣ; сводникъ. Давай, батьку, гроші, — каже прихожий зведенник: упустимо сюю коня, — другого не знайдеш такого.
Лем сз. 1) Но. Дівча, дівча, вода чиста, лем ти сама єсь нечиста. 2) Лишь только. 3) Какъ вставка въ рѣчь: вотъ, вѣдь, же.
Му́до, -да, с. Ядро (у мужчины, самца).
Пороскашлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Раскашляться (о многихъ). Діти чогось як пороскашлювалися, то й я за ними не спала.
Привушний, -а, -е. привушні серги. Серьги маленькія, находящіяся при самомъ ухѣ. Куплю собі сережки привушні.
Сутки 2, -ток, ж. Узкій проходъ, промежутокъ между двумя строеніями, плетнями, узкій корридоръ, узкій переулокъ. Ум. суточки. У суточки тіснії ідуть бояре краснії.
Тюгу! меж. = тю.
Утуляти, -ляю, -єш, сов. в. утулити, -лю, -лиш, гл. Вмѣщать, вмѣстить, вкладывать, вложить. Утулив Бог душу як у пень.
Чотирдесять числ. Сорокъ. Чотирдесять янгеликів.
