Дука́ч, -ча́, м. 1) = дукарь. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Чужі пани дукачі держать людей до ночі. 2) = дукат 2. Ум. дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці.
Здува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зду́ти, зду́ю, -єш, гл. 1) Сдувать, сдуть. Ой насіяв козак гречки на дубові на вершечку; узялася шура-бура, козакові гречку здула. 2) Вздымать, вздуть.
Зрешіти, -шію, -єш, гл. Сдѣлаться трухлымъ.
Кабутати, -та́ю, -єш, гл. Бросать палку такъ, чтобы она ударялась о землю то однимъ, то другимъ концомъ.
Підстрелити, -лю, -лиш, гл. Подстрѣлить. Ой як стрелив Нечаєнко, — коника підстрелив. Устав ото він та й хотів уже сороку підстрелити.
Повчити, -чу, -чиш, гл. Сооружать? мастерить? Хату повчу, та й не сповчу й досі.
По́кут, -та, м. = Покуть = Покуття.
Рідня, -ні, ж. Родня, родственники. Хочу бути вам ріднею: будь ти тещею моєю. Рідні — край Божа мати, та ні в кого обкочувати.
Роздарковуватися, -вуюся, -єшся, гл. Любить щедро раздавать, раздаривать.
Чеберхнути, -ну́, -не́ш, гл. Пырнуть (ножемъ).
