Витримати, -маю, -єш, гл. Выдержать. Не витримала.... та й умерла. Уважай на душу, аби шкура витримала. Гаразд — коли б витримати.
Гонки́й, -а́, -е́. 1) = Гінкий. Тонка, гонка ще й висока, листєм широка. 2) Быстрый (о лошади). Коні гонкі як вітер.
Закида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заки́нути, -ну, -неш, гл. 1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуті. Закидай мати дрова! (у піч). На Юрія сіна кинь, та й вилки закинь. Невід закидали й досі не піймали. Мойсей притулився в однім кутку канапи, а о. Хведір розлігся в другому, закинувши голову на спинку канапи. 2) Забрасывать, забросить, класть, положить такъ, что потомъ не найдешь, потерять. Десь капосні діти закинули батіг: шукаю, шукаю — ніяк не знайду. 3) Садить, посадить куда-либо: въ яму, тюрьму и пр. Люде його (Карпа) аж на тиждень у пашенну яму закинули були. Закинув старшина чоловіка в холодну. Ой заливши його у кайдани, закидайте в темницю. Закинули в дамку неволю. Ей, мірошники, закидайте собаки в хліви, бо жидівське військо йде. 4) Выпивать, выпить. Видно, чисто він закидать буде, — не раз уже я його п'яним бачила. То же значитъ и закинути в голову. 5) Заговаривать, заговорить, намекать, намекнуть. Шило-мотовило по-під небесами ходило, по-німецькі говорим, по-турецькі закидало. Так бо почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив. закида́ти на дога́д, — слова́. Намекать, намекнуть. Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. 6) — на ко́го. Намѣчать, намѣтить въ мысляхъ. Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. — о́ком (куди́, на ко́го). Посматривать, посмотрѣть, взглядывать, взглянуть. Лесь гарно жонатому, що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женються. І мати, бачу, на нас карим оком закидає. — гадю́чку (на кого). Дѣлать злостные намеки (на кого). Се так на мене закида гадючку, а я... наче мені не втямки. 7) сов. в. заки́дати, -даю, -єш. Забрасывать, забросать. Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом. Вони дивились на пишну картину тихого Дніпра, закиданого барками, байдаками і плотами.
Заси́тити, -чу́, -ти́ш, гл. Вогнать, загнать. Заситить оце кілок у землю.
Катівський, -а, -е. Палачевъ. Щоб тебе не минули катівські руки.
Конозити, -жу, -зиш, гл.
1) Корчить, морщить (въ работѣ).
2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить.
Підвіршувати, -шую, -єш, гл. Класть верхъ на стогѣ.
Протепом нар. Опрометью.
Прохоріти, -рію, -єш, прохорува́ти, -ру́ю, -єш, гл. = прохворіти.
Справляти, -ля́ю, -єш, сов. в. справити, -влю, -виш, гл.
1) Дѣлать, сдѣлать, совершить, произвести. справляти обід, бенкет. Давать обѣдъ, устраивать пиръ. Еней хотів обід справляти. Батько того дурня справив обід за його. Ирод на свої родини бенкет справив. — весілля. Играть свадьбу. Весілля справили як треба. — танці. Устраивать танцы, танцовать. А я в корчмі пю, гуляю, танці справляю. — реготи. Хохотать. Зайдуть чужі люде у хату, — вона з ними хи-хи та реготи справляє. — мовчанку. Молчать, отмалчиваться. Мати розмовляє з Одаркою, а вона сидить, мовчанку справляє.
2) Дѣлать, сдѣлать, купить (объ одеждѣ, снарядахъ, экипажахъ, скотѣ и пр.). То хустку купила, то сорочок справила кілько. Справлю собі колясочку, проїзжати буду. Справив собі пару коней.
3) — гро́ші. Взыскивать, взыскать, получить деньги. Насилу справили гроші.
4) Исправлять, исправить, выправить. І вже! не справить горбатого і могила.
5) Указывать, указать, показать дорогу. Я чув що ти любиш битися.... Небоже! та й справив на свою нагайку дротяну. Це якийсь чорт справив: блудили, блудили, насилу доїхали.
