Аби́-б, сз. 1) Дабы, чтобы, лишь-бы. Я гроші дам, аби він зробив. Аби люде, а піп буде. Посл. Аби день до вечора. Лишь-бы день прошелъ. Я то зроблю, аби б було, як ви кажете. Аби́-м, аби́-х. Чтобы, пусть. Аби-м так здоров був! Аби-х так жила! (Божба). Ogon. 157, 7. Вх. Зн. 1. 2) Аби́-де. Гдѣ бы то ни было, гдѣ-нибудь, гдѣ попало. Та я абиде захропу. 3) Аби́-коли. Когда-нибудь, когда-бы то ни было. В Лубенщині... на дощ викидають помело і кочерги і викидають не тільки весною, а і аби-коли. Ном. с. 282, № 576. 4) Аби́-куди. Куда-нибудь, куда-бы то ни было, куда попало. Неси сміття аби-куди! 5) Аби́-то. Лишь-бы, какъ-нибудь, такъ себѣ, шутя. Він усе робить аби-то. 6) Аби́-хто. Кто-нибудь, который-нибудь, всякій. Та це і аби-хто зробить. Побить, то й аби хто знайдеться, — от инше діло пожалувать. Ном. № 4072. 7) Аби́-чий. Чей-нибудь, чей-бы то ни было. Оттак чини, як я чиню, люби дочку аби-чию: хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Шевч. 183. 8) Аби́-що. Что-нибудь, кое-что, что-бы то ни было. Та будеш там робити аби-що, — от, аби не гуляти. Нехай тобі аби-що! А чтобъ тебѣ! Ном. № 3257. Иногда употребляется какъ существительное въ значеніи: малозначительная вещь, негодная вещь, человѣкъ, не заслуживающій вниманія, уваженія. Дав таке аби-що, — тільки на смітник викинути! От, якесь аби-що! а величається мов яка цяця! 9) Аби́-як. Какъ-нибудь, какъ попало. Одружись! Чому ні? — А тому ні, каже Гриць, що любої пари не знайшов, а побратись аби-як не гоже. МВ. І. 64. Ти все робиш тільки аби-як. 10) Аби́-який. Какой-нибудь, какой попало. Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак. Котл. Ен. VI. 44. 11) Съ отрицаніемъ эти выраженія принимаютъ значеніе чего-то важнаго, не зауряднаго, напр.: Це чоловік не аби́-який, т. е. не изъ заурядныхъ. Це зовсім не аби-що, щоб про його так казати. Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не аби-що він. Гліб. 82.

Бацькун, -на, м. Прозвище бѣлорусса. Ном. № 743.

Вояк, -ка, вояка, -ки, м. Воинъ. Так наші славнії вояки там мовчки проливали кров. Котл. Ен. V. 52. Якого тобі ще треба? Чим не вояк? Стор. II. 217. А міщане ходять, все раду радять, що тому вояці за дари дати. Н. п. Ум. вояченько.

Домина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. домня́ти и дом'я́ти, -мну́, -не́ш, гл. 1) Доминать, домять, оканчивать, окончить мять. 2) Оканчивать, окончить растирать, измельчать. Доминай бо швидче перець! Кіевск. у. 3) Доѣдать, уписывать. Кухарь кота лає, а він курча уминає.

Злида́рь, -ря́, ж. Бѣднякъ. Бор. 35. Має своє поле, худоду таку, а по людях робить поденно, мов який злидарь. Г. Барв. 186. Злиденні злидарі. К. ПС. 13. Ум. злидарик. Ув. злидарюка. Аф. 455.

Лакузитись, -жуся, -вишся, гл. Поддѣлываться, подлаживаться. Мнж. 184.

Невістчаний, -а, -е. Принадлежащій невѣсткѣ или невѣсткамъ. У нас три невістки, так то невістчана худоба. Черниг. у.

Охматися, -маюся, -єшся, гл. Желать, стремиться. Іще й не охмається й заміж. Г. Барв. 9. Я охмалася йти за його. Г. Барв. 231.

Тріскучий, -а, -е. Трескучій, издающій трескъ. Твій язик — як стріли з лука, як той жар яркий, тріскучий. К. Псал. 289.

Чв'якати, -каю, -єш, гл. 1) Чавкать. Свині чв'якнули. Также то-же, что и плямкати. Пити хоче, і ніхто їй не дасть, тіки ротом чв'яка. Чуб. II. 294. 2) Говорится о звукѣ воды, вытѣсняемой ногой изъ подъ обуви или изъ дырявой обуви. Cм. чвохтіти, чв'якотіти. Коли б його постоли мокрі так не чв'якали. Г. Барв. 22.