Бобик, -ка, м.
1) Ум. отъ біб.
2) Раст. Medicago Sativa.
Брьо́хати, -хаю, -єш, гл. 1) Шлепаться, ударять объ воду. 2) Плескаться въ водѣ. Пірнає, брьохається, хлюпається. 3) Идти по водѣ или по жидкой грязи. Так і брьохав по воді. Пішов... брьохаться осокою та очеретами.
Запа́ла, -ли, ж. Поношеніе, позоръ. Нігде о кобітах з позору не судіте, пам'ятайте, що ви їх діти. Бо очерниш маму, жінку і дитину і не здоймиш запали з них до згину.
Кучматий, -а, -е. Густой и всклокоченный (о мѣхѣ).
Наставний, -а, -е. Назначенный (на должность)? Буть мені тепер у Білій Церкві наставним равом!
Погуркотіти, -чу, -чеш, гл.
1) = погуркати. Погуркотіло і стало стихати.
2) Загремѣть, уѣзжая. Чую, — погуркотів віз.
Покірливість, -вости, ж. Смиреніе, кротость. Може ласкавостю своєю та покірливостю втихомирю її.
Собі мѣст. дат. пад. отъ себе. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє.
Цураха, (-хи?), цурачка (-ки? ж?). Употребл. подобно слову цур. Цураха поганем очем. Цур-цурачка — гостра болячка. Аби не урік, треба що небудь хвалячи дивитись на нігті або у стелю і казати: «ні вроку!» або: «цураха».
Швигнути, -гну́, -не́ш, гл. Сдернуть. Вітер як швигне хустку з голови.
