Байка, -ки, ж.
1) Басня. «Кажи казки!» — Не вмію. — «Кажи байки!» — Не смію. — «Кажи сякої-такої небилиці»! Не все те правда, що байка каже. Байки Л. Глібова. Як пан лягає спать, то він йому каже байки.
2) Бездѣлица, шутка, пустяки. Лайка — байка, а битва — молитва. Байка плавати, але як би казали нурка дати.
3) = бая. На дівочках плаття — все клин та китайка та зеленая байка. Ум. баєчка. Я вигадав, лежачи на печі, для вас сюю баєчку, паничі.
Відвіювати, -віюю, -єш, сов. в. відвіяти, -вію, -єш, гл. Отвѣвать, отвѣять.
Горе́цтво, -ва, с. Горесть, печаль.
Леле́ 2 меж. ? Припѣвъ въ дѣтской пѣсенкѣ: Леле 2, діду, леле 2, бабо, леле 2, Коваленку! Та понесім погуляти дитину маленьку.
Пррст! меж. Крикъ, которымъ возвращаютъ назадъ забѣжавшую впередъ овцу.
Рипіти, -плю, -пиш, гл. Одн. в. ри́пнути, -ну, -неш, гл. Скрипѣть, скрипнуть. На нозі сапян рипить, а в борщі трясця кипить. Ой скриплять, риплять мої ворітечка. Вози риплять, ярма бряжчать. Рипнули двері, увійшла наша Одарка.
Соватися, -ваюся, -єшся, гл. Соваться, двигаться, лѣзть. Совайся, Нечипоре! Кричав, совався з кулаками.
Топуз, -за, м. Родъ мѣднаго ножа, четверти въ три длиной, для ношенія за поясомъ — одинъ изъ войсковыхъ клейнод'овъ въ задунайской Сѣчи.
Чеберхнути, -ну́, -не́ш, гл. Пырнуть (ножемъ).
Шкіритися, -рюся, -ришся, гл. = шкірити зуби.
