Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блимати

Блимати, -маю, -єш, гл. 1) Слабо, тускло свѣтить, мерцать, то вспыхивать, то потухать. Каганець блимав у запічку. Берд. у. 2) Мигать глазами, хлопать глазами, бросать взгляды. Тільки очима блима. О. 1862. І. 36.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 74.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛИМАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛИМАТИ"
Відмахнути, -ся. Cм. відмахувати, -ся.
Гущавник, -ка, м. = Гущак. Вх. Зн. 13.
Завге́ть нар. Исключая, кромѣ. Хар.
Кунишник, -ка, м. Раст. Calamogrostis epigejos Roth. ЗЮЗО. І. 115.
Лазовий, -а́, -е́ лазове́ сіно. Сѣно снятое съ лазу, лѣсной поляны. Желех.
Набря́ктиCм. набрякати.
Позаколихувати, -хую, -єш, гл. = позаколисувати.
Попромінювати, -нюю, -єш, гл. Промѣнять (во множествѣ).
Предковіцький, -а, -е. = предковічний. Се земля наша предковіцька. Н. Вол. у.
Рабівництво, -ва, с. Грабежъ, грабительство.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛИМАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.