Відряжати, -жаю, -єш, сов. в. відрядити, -джу, -диш, гл. = виряжати, вирядити. Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали. Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця і одрядила жида, що привіз сина. Пошлю послів десятків з п'ять і мушу дари одрядити.
За́друге нар. Вторично. Задруге посіяв буряки, бо то кузка, то мороз побив.
Затасува́ти, -су́ю, -єш, гл. 1) Задѣвать, заложить неизвѣстно куда, забросить, запропастить. Куди се ти віника затасувала? 2) Замять, затереть. Там у волості й затасували моє діло.
Кулиця, -ці, ж. Родъ сорной травы. Ліпша ріля раная та як тота пізная, бо на раній пшеница, а на пізній кулица.
Свідомий, -а, -е. 1) Извѣстный, знакомый. Се корова свідома — хиба ж ми не знаємо її. Грек проходи скритні знав, шляхи ж свідомі обминав. 2) — чого́. Знакомый съ чѣмъ, свѣдущій въ чемъ. як і ви свідомі. Какъ и вамъ извѣстно. 3) Сознательный.
Свобідний, -а, -е. Свободный.
Скребло, -ла, с. Скребница.
Сопіль, -пля, м.
1) Сопля.
2) Ледяная сосулька.
Стрічний, -а, -е. Встрѣчный.
Шкарупа, -пи, ж. = шкаралупа.
