Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блиндарь

Блиндарь, -ря, м. 1) Волъ, косящій ногами. КС. 1898. VII. 46. 2) Нищій. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 74.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛИНДАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛИНДАРЬ"
Боднарь, -ря, м. и пр. = бондарь и пр. Шух. I. 249.
Воларити, -рю, -риш, гл. Быть пастухомъ воловъ. Вх. Зн. 7.
Жахо́та, -ти, ж. Ужасы, страхи.
Необачний, -а, -е. Безпечний, неосмотрительный.
Пілтина, -ни, ж. Половина ствола ели расколотаго въ длину. Вх. Лем. 449.
Пірватися, -ву́ся, -вешся, гл. Броситься. Гей пірвався та пан Сава до своєї зброї. Гол. І. 19.
Побрести, -бреду́, -де́ш, гл. 1) Пойти въ бродъ. Побреду я по кісточки, щоб любили невісточки. Ном. Хоч побреду через воду, да до свого роду. Чуб. V. 460. 2) Побрести. Вона подумала: мабуть мій бичок додому побрів. Рудч. Ск. II. 14.
Порозцвітатися, -таємося, -єтеся, гл. = порозцвітати.
Розмовний, -а, -е. Разговорный. Желех.
Страшен, -шна, -не = страшний. Ном. № 1477.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛИНДАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.