Відтуляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відтулити, -лю, -лиш, гл. Кинулася до печі.... одтуле заслінку.
За́сця́нка, -ки, ж. Замочившаяся уриной.
Зая́тритися, -рюся, -ришся, гл. 1) О ранѣ: загноиться. До тих же ран, которі заятрились і дуже пекли, прикладував розрізаних жаб. 2) Раздражиться, прійти въ ярость.
Осмілятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. осмілитися, -люся, -лишся, гл.
1) Становиться, стать смѣлѣе, ободряться, ободриться. Вона з ним так скоро осмілилась.
2) Осмѣливаться, осмѣлиться. Рука не зведеться, серце не осмілиться тебе рубати.
Паздерник, -ка, м. Октябрь.
Підчикрижити, -жу, -жиш, гл. Подрѣзать коротко.
Позаслужбовий, -а, -е. Внѣслужебный.
Розсипатися, -паюся, -єшся, сов. в. розсипатися, -плюся, -плешся, гл.
1) Разсыпаться, разсыпаться. Горох розсипався. Волосся розсипалось по плечах. Веселий промінь сонця йшов через вікно, розсипався поміж зеленим листом. Голос його розсипався між скелями, як весняний перший грім.
2) Распадаться, распасться. Тая земля, що він одлупив, взяла та й розсипалася у його в руці. Цебер розсохся і розсипався. Ой упала зоря з неба та й розсипалася, мила зорю позбірала та й затикалася. Розсипались жовті кости як жар по печі.
3) Разрѣшаться, разрѣшиться отъ бремени. У мене жінка розсипалась.
4) Усиленно хлопотать, изъ кожи лѣзть. Зубиха ж тут так і розсипається. І сюди шатнеться, і туди мотнеться; і намисто Олені нав'язує на шию, і голову квітчає.
Скорух, -ха, м. Дерево рябина.
Шкарбан, шкарбун, -на, м. 1) Истоптанный башмакъ, сапогъ. Носив ті чоботи, носив, аж поки не стало, а далі й каже: «аже ж на горі в мене є ще батьковські шкарбани, — достану їх, да ще. може яку годину похожу. Надівай хоч шкарбани, бо нових ні за що купити. Ти ж бачиш, що на мені не чоботи, а старі шкарбуни. 2) Старикъ. Сидиш, мов демон під водою, ізморщившись, старий шкарбун. Ум. шкарбанець, шкарбуне́ць.