Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блакит

Блакит, -ту, м. = блакить 2. А зорі на небі з блакиту виринають. К. Дз. 145. Блакит на небі був такий, що й написать його не можна. Щог. Сл. 69.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 72.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛАКИТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛАКИТ"
Глушець, -шця, м. Лень, Linum usitatissimum. Вх. Уг. 233.
Голодюк, -ка, м. Голодающій. К. Пс. 84.
Закмети́ти. Cм. Закмічувати.
Ільчастий, -а, -е. = лянний. А що нам були скатерті? все ж то нам були ільчасті. Гол. II. 110.
Купити Cм. купувати.
Непорушний, -а, -е. Неподвижный, недвижимый. Скелі стояли непорушні над водою. Левиц. І. 96.
Порошок, -шку, м. Ум. отъ порох.
Пропадати, -да́ю, -єш, сов. в. пропасти, -паду́, -деш, гл. 1) Пропадать, пропасть, исчезать, исчезнуть. Що з воза впало, то пропало. Ном. Город Буша зовсім з людьми пропав. Стор. МПр. 162. Згадай лихо — то й байдуже, минулось, пропало. Шевч. 34. 2) Погибать, погибнуть; издыхать, издохнуть. Не спитаю, щоб не знали, за що пропадаю. Шевч. 175. Хто що кому винен, най пропаде з світа. Чуб. Дай чого їсти, а то пропаду з голоду. Рудч. Ск. І. І. Вовки як ухопили тут вовка, розірвали і пропав бідний. Рудч. Ск. І. 6.
Снітиця, -ці, ж. = снітій. Вх. Пч. II. 37.
Филь, -лю, м. 1) Родъ, фамилія. З того филю. Вх. Зн. 75. 2) Порода. Така филь у тих овец: всі білохвості. Вх. Зн. 75.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛАКИТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.