Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

благочинник

Благочинник, -ка, м. = благочинний. Шейк. Прийшов указ від благочинника. Св. Л. 8.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 71.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛАГОЧИННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛАГОЧИННИК"
Білявиця, -ці, ж. = білявина. Гол. IV. 508. Та де ж моя білявиця, що і не видаю. Pauli. II. 187.
Буряк, -ка, м. 1) Свекла, Beta vulgaris. ЗЮЗО. І. 114. на догад буряків, щоб дали капусти. Говорить объ одномъ, а намекаетъ на другое. Ном. 2) Кушанье изъ изжаренной свеклы. Маркев. 151. 3) Носящій бурку? Сомнительное слово, встрѣченное лишь въ фальсифицированной думѣ «Татарскій походъ Серпяги», напечатанной впервые Срезневскимъ: Усіх татар-буряків розбивали й пліндрували. Запор. Стар. І. 85 — 86. Ум. бурячок, бурячечок.
Жура́бки, -ків, м. Шерстяные носки.
Зѓарбати, -баю, -єш, гл. 1) Отнять насильно. 2) Схватить. Згарбали злодія у коморі. Н. Вол. у.
Здоро́вити, -влю, -виш, гл. Поздравлять. Желех.
Кицюня, -ні и кицю́нечка, -ки, ж. Ум. отъ киця.
Кобень, -ня, ж. Капюшонъ у бурки. Надів даху... ззаду кобень так і грає. ЗЮОР. І. 175.
Лю́босний, -а, -е. 1) Любовный. К. ЧР. 2) Любезный, пріятный. К. Дз. 182.
Овеченька, овечечка, -ки, ж. Ум. отъ вівця.
Роздавальник, -ка, м. 1) Раздающій. 2) Щедро раздающій, любящій дарить. Рк. Левиц.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛАГОЧИННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.